"Він налив мені гарячого чаю. Допоміг сісти. Накапав заспокійливого й влив в мене. Він ні про що не запитував. Просто робив те, що вважав правильним. У цьому він весь.

    — Голова болить? — запитав.

   Я мовчки заперечно похитала головою. 

   — Зранку заболить, — зі знанням справи сказав він. — Тоді й вип’єш! — вказав він на знеболювальне. — Пий чай! — пригубив мій кухоль. — Вже можна, не гарячий.

   Він напоїв мене чаєм, вклав у ліжко.

   — Спи, Еббі! Тобі обов’язково треба поспати!

  Я відкрила рота, щоб запитати у нього, що буде далі. Але він встиг першим:

   — Не хвилюйся ні про що! Ми про все поговоримо завтра. Я обіцяю. 

  — Ти будеш зі мною?

  Посміхнувся та мовчки кивнув. Налив зовсім трошки віскі до льоду й сів у крісло біля ліжка.

 ...

  Я дивлюся, як він п’є віскі, граючись склянкою та змушуючи хвилюватися бурштинову рідину всередині. Кубики льоду б’ються один об одного й під цей звук я помаленьку засинаю."

Сьогодні о восьмій вечора "Вдрузк або я не хотіла"

Хорошого затишного вечора нам усім!