Анонімні читання розпочато!
Отже до мого експеременту виявили бажання приєднатися наступні учасники:
Нагадую, що уривки розміром від 5 до 10 т.зн. необхідно скинути мені на емейл annapah9@gmail.com. В листі не забудьте вказати свій псевдо на Букнет та назву твору.
Ми оцінюємо уривок за наступними критеріями
- грамотність (під неї потраляють росіянізми/полонізми, кальки, неузгодженість речень; не вартими уваги я вважаю такі штуки як одруківка, якщо звісно в тексті не буде їх по три штуки на речення з трьох слів)
- цікавість тексту (чи хочеться дізнатися що було далі, чи є в наданому уривку певна композиція типу заявзки та гачка на наступний розділ).
- зайві слова і динаміка. Так-так. Багато авторів скаржаться, що не вміють скорочувати тексти, як наслідок в тексті забагато слів, які не несуть змістового навантаження.Окрім того часто буває, що динамічна сцена описується багатослівно чи задовгими реченнями, від чого навіть бійку читати нудно.
Автори які беруть участь в читанні обовязково залишають коментар під блогом.
Я не буду плодити купу блогів. А раз на два дні буду видаляти уривок, та заливати новий. Тому рекомендую на час гри закинути блог в бібліотеку.
Немодівано учасників стає більше. Маю надію, що наша гра принесе користь учасникам. Ми виходимо на фінішну пряму. І останній уривок.
уривок 13
Дім здається у Скрипаля був гумовим. В ньому вміщалось все, що могло вміститись. І без провідника я б точно заблукала, повертаючись і шукаючи гостьовий коридор, де жили ми з дівчатами. Бо ми йшли хвилин п'ятнадцять, то повертали, то прямо…
Я очікувала, що мажордом приведе мене в кабінет. Але за красивими дерев’яними дверима з вирізаними на них дельфінчиками мене чекали … терми. Ще в передбаннику відчувався характерних запах водяної пари і сирості. Приміщення викладене синіми кахлями з орнаментом рослинності і арочним проходом далі налаштовувало на турецький лад.
- Привів? – звідкись почувся голос Скрипаля, і Віталій мимо волі витягнувся в струнку, і гучно відповів:
- Так, Владислав Іванович.
- Вільний.
В сусідній залі хлюпнула вода, і я незчулась як опинилась в передбаннику одна.
- Роздягайся, і йди сюди, - геть не попросив мене багатій. Звісно я навіть не подумала скидати з себе одяг, тільки акуратно роззулась, залишивши плюшеві домашні капці біля входу. Підлога під ногами була з неслизьким покриттям, і скоріш за все з підігрівом. Було відчуття що ступаю по оксамиту.
Я переступила поріг хамаму. Тут без перебільшення було чудово. Так, що на мить я забулась, навіщо взагалі тут опинилась. Стіни викладені світлими мармуром, невеличкі ніші з кам’яними чашами з водою, прикрашені мозаїчними панно в арабському стилі. Гладкі блискучі лежаки, на яких так і хотілось прилягти і розслабитись. Особливо після плідного тренування. В повітрі витає пара, від якої відбивається світло кругової підсвітки на стелі.
Посередині приміщення - великий шестикутний басейн, теж оточений підсвіткою по підлозі.
- Ти тупа? Чи прикидаєшся? – вивів мене з споглядання турецької розкоші голос Владислава. І повернув із небес на грішну землю. З минулої зустрічі в ньому не додалось і краплі привітності. – Хіба так складно стягнути з себе ганчірки?
- Перш за все хотіла б знати – навіщо?
- От курка, - він зітхнув. Багатій виявився в тому самому басейні, по груди у воді. Не дивно, що за парою я його відразу не помітила. Сподіваюсь він там не повністю голий. – Ти ж зіпрієш тут в одязі!
- У мене немає купальника, - так, Владислав мав рацію, але роздягатись перед ним не мала жодного бажання. Хоч вже і відчула, як струмочок поту лоскоче лопатки.
- Ще чого, давай показуй цицьки, - видав чергову грубість Скрипаль.
- Ще чого! – передражнила його. – Самі ж сказали, що «злягатись» з нами не плануєте.
- Любочка, обіцяти – не значить одружитись, - в його голосі з’явилась поблажливість.
- Я не буду з вами спати! – у відповідь обурилась я. – За цим вам до ваших нахвалених хвойд.
- Я заморився з тобою сперечатись, або роздягайся, або забирайся! – раптом втратив терпіння багатій. По при пару мені пройшовся шкірою мороз. Так швидко вилетіти з відбору мені не можна.
Психонула, і рішуче потягла футболку догори, шпурнула її кудись на підлогу. Слідом полетіли лосини. Залишилась в спортивній білизні, яку люблю носити вдома. Взагалі соромитись мені немає чого – тіло у мене підтягнуте, треноване. Хай давиться слиною, бісів фюрер.
- Білизну не зніматиму, і того вам досить, - намагалась роздивитись неприятеля в басейні. Але пара приховувала від мене його обличчя.
- Тобі ж гірше, - була відповідь.
– Що далі накажете?
- Мий мене, - в мій бік полетіло щось, що я спіймала. Виявилось – мокра мочалка.
- Ви серйозно? – я несміливо наблизилась до кам’яної чаші з теплою водою, де помістилось би чоловік десять.
- Я схожий на жартівника? – мені здалось, чи в голосі Владислава з’явилась легка хрипкість. І от же гадство, я відразу відреагувала на пониження тональності його голосу легким тремтінням в животі.
- Руки тільки не розпускайте, я серйозно, не маю намірів вступати з вами в інтимні стосунки, краще вже відразу з кастингу вилетіти, - попередила чоловіка, і помітила поличку з пляшками шампуню.
- Чому? – до нього знову повернувся гарний настрій. Тепер зблизька помітила, що Скрипаль усміхається.
І ще багато чого помітила. Рельєфні м’язи грудей, біцепси і трицепси…. Яке щастя, що решта його ідеального тіла під водою. Зрозумівши, що він роздивляється мене і чекає відповіді, мусила пояснити:
- Мені від вас нічого окрім грошей не треба.
- Он як. І що навіть не хочеш пізнати мій багатий душевний світ? – він не образився. Ну мені так здалось.
- Не хочу, - відвернулась від споглядання чоловічої краси, і щедро налила на мочалку гелю та спінила її в руках.
- Не може бути! – Владислав єхидно розсміявся. – Всі хочуть, а ти ні.
- Всі з даху стрибатимуть, і мені з ними? – тоном моєї мами відповіла чоловіку. І все ніяк не могла наважитись торкнутись його тіла. Мене це зараз переймало куди більше, ніж здивування багатія.
- Ну як же, у мене такий поганий характер, невже не хочеться перевиховати? – він відверто стібався над мною і всіма жінками, що були до мене перед ним. Явно цитував зараз їх. - Може мені мамка в дитинстві цицьку не додала, і я тепер на всіх такий злий? А ти от візьмеш і розтопиш моє серце?
Я розсміялась.
- Пошукайте собі годувальницю, а мені досить буде вже обіцяної винагороди , - все ще не знала як до його тіла підступитись.
Мити чоловіка для мене не було чимось із розряду страшного. У нас все-таки спа-салон. Ми і масаж робимо, і обгортування, і епіляцію. Тобто напряму працюємо з людським тілом. І клієнти у нас не одні тільки жінки. Чоловіків теж вистачає.
Нехай особисто я не приймаю участі в наданні послуг, але так було далеко не завжди. За освітою я медик, проходила курси масажу. Потім косметології. Одним словом мене не так просто збентежити видовищем чоловічих принад.
- Я знаю, що ти милуєшся мною, зараз зроблю тобі приємне, - по своєму витлумачив мою нерішучість Скрипаль. І ривком став в повний зріст в басейні.
Бісів паскудник! Не можна мати такого красивого тіла! Мимо волі роздивлялась тренований живіт, з кубиками і неймовірними косими м’язами, які красномовним трикутником вказували туди де…
- Ну як? – єхидно запитав багатій.
- Якби ви працювали в стриптиз-клубі мали б кожен вечір жменю грошей в трусах, - чесно відповіла йому.
- Мий вже давай, бо так і достоїнство відморозити недовго, - незадоволено буркнув Скрипаль, який явно очікував від мене іншої реакції.
107 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти
Відгук до уривка 13. Написано грамотно, читається легко. Досить веселий уривок, декілька розів змусив мене посміхнутися. Гарно передана атмосфера, чітко уявила де відбуваються події. Мені не вистачило опису обличчя героя. Тіло майстерно описано, а риси обличчя доводиться вигадувати самій. Гострий язичок героїні надає уривку деякої родзинки. Загалом написано гарно.
Тема жована-пережована, але має свою велику читацьку аудиторiю. Особисто менi подобається те, що кожний читач, а ми це любимо, в думках вигадує власне продовження, яке не спiвпадає з авторським. Однi хвилюються за безпеку хорошої дiвчинки. Iншi вiдкриють в головнiй герої корисливi цiлi. Бiльшiсть, звичайно, чекатиме гарячого сексу. Так, дещо нуднувато, але ж не доречно пiдiгрiвати те, що i так гаряче. Все вiрно i талановито.
13.Написано грамотно. Досить цікавий шматок, але нудний як на мене і не дуже правдоподібний. Багатії, так не спілкуються. Звісно я не знаю початку цієї історії, але якщо він її клієнт то вона теж так б не відповідала. Хіба що хоче довести його до сказу. Бажання читати продовження не виникло, немає інтриги.
№13. Досить бадьоро, грамотно й стисло в одному короткому уривку описано дім і господаря. Стереотипний багатій з книжок і жінка-трудівниця, що прийшла заробити на хліб з маслом в поті чола, а не протилежного кінця тіла. Як вона збирається заробляти - невідомо, але вона дужжже чесна. А він дужжже нахабний. Гачка наче нема, та для любителів жанру повинно гарно зайти - їх уже переконали, що вони знайдуть далі все, чого їм треба. Це справжня майстерність - потрапити прямо до своєї цільової аудиторії, мої вітання авторові. Інші не знаю, чи зацікавляться.
Відгук до уривку 12. Написано доволі грамотно. Історія весела, саме те, що потрібно для покращення настрою. Мені не вистачило описів між діалогами. Вся інформація передається через діалоги, а хотілося б прочитати частинку від автора чи від героя. Абзаци з думками героїв сподобалися, написані живою мовою.
12) «Жопа», «капці», «слабка на передок» - таке заходить не кожному читачеві, хоча молодь дуже добре сприймає. Уривок періодично нагадував сценарій, щоб так не було можна було добавляти в кінці реплік реакцію чи емоцію героя. Хотілося б ще дізнатися риси зовнішності персонажів. Присутні зайві слова, що негативно впливає на динаміку. Уривок написано грамотно. Впевнена, ця книга знайде свою аудиторію, бо написано сучасно та цікаво.
Написано досить реалістично, русимів є, але саме так спілкується сучасна молодь. У автора є свій стиль який не можливо сплутати. Для підняття настрою можна почитати.
№ 12. Це ніби п'єса без ремарок. Герої явно підлітки - старші школярі або молодші студенти, й щось одне одному доводять, як заведено у підлітків. Оформлення діалогу без тире - одна велика помилка на весь уривок, повторена стоп'ятсот разів. В цілому на свою аудиторію, мабуть, подіє. Гачок закинуто - чи дасть дочка ректора синові простого препода.
Автор зумiв передати настрiй, характер i поведiнку молодих людей за допомогою дiалогу. Кожний намагається показати себе кращим. Пiдлiтки та молодь доволi часто спiлкуються саме так. Але ж багато помилок:(
Відгук до уривку 11. Грамотність. Тут треба попрацювати. Є багато пунктуаційних помилок. Читалося важко. Сцена бою не сподобалася. У мене не виникло співчуття до жодної тварини, хоч, зазвичай, я дуже сентиментальна. Не вистачило емоцій та забракло реалістичності. Мені здалася сцена з пістолетами напруженіша ніж бій собак, проте повинно бути навпаки. Бажання читати далі не виникло.
Здоровий ротвейлер, дикий вовк — як це?
Тримала ротвейлера. Це особлива порода —скупчення енергiї. Дуже сумнiваюся, що вовк з собакою билися лапками та кiгтиками.
Iрина Мащенко (Iryna), Часто і у людей можна дечого навчитися. Наприклад, як поводитися в ситуації, коли зброя є у всіх, і є засоби втихомирити психів зі зброєю. Радикальні. Мене особисто тут не стільки опис бою тварин засмутив, висмоктаний з пальця неполоханої дитини, що бачила собак і вовків тільки на картинках, бо кому треба знати, як воно насправді, ніхто в житті не стикнеться. Мене вразив опис того божевільного розмахування зброєю. Наче буйних божевільних підлітків няня не нагодувала заспокійливим. І вони граються з водяними пісталєтіками. Наче спагетті-вестерн. Стільки погроз,психів, істерик, але нікого не вбили і взагалі нащо виймали зброю - незрозуміло. Всі наче знають про рушницю на стіні. А тут повісили стопіцот пестиків, помахали і ... і нічого.
11. Написано грамотно. Жорстоко. Продовження однозначно не для мене.
11)З грамотністю все добре, лиш зрідка траплялися випадкові помилки, але вони не заважали. Твір читався важкувато, не мій жанр. Вас краще б оцінила «чоловіча» аудиторію, бо на цих читаннях зібралося багато поціновувачів любовних історій, які не знаю, чи зможуть справедливо відкоментувати уривок з бійкою. В діалогах зрозуміло хто говорить, та сподобалося б більше якби добавили емоцій героям, якісь елементи зовнішності.
№ 10. Прошу пробачення в автора, якщо це не була пародія на фантастику у молодіжних журналах періоду соцреалізму. Прочитано на одному диханні. Це дуже влучна і смішна пародія. Вона поки що не дотягує до опису очікуваного майбутнього у Стругацьких в "Понеділку", але вдало поєднує всі смішні стереотипи як тогочасних описів світу півдня,так і світу капіталістичних жахіть. Нелогічна поведінка персонажів, намагання передати події через недоречні розповіді в діалогах, нескінченні просторікування під час нібито небезпечної розвідки, дерев'яна мова з подеколи незрозумілими словосполученнями змусили мене ностальгувати й витерти скупу сльозу людини, що колись знайшла гору підшивок тогочасної маладьожної преси й перечитала все, голосно регочучи від задоволення.
Автор, пишіть ще. У мене тільки одна порада - замініть "голубий" на якесь інше слово. Воно з часів совку кардинально змінило значення. І може когось образити, навіть якщо попереджати, що це стилізація.
Рома Аріведерчі, )
№11. Наскільки можна зрозуміти, дія відбувається зимою - бо там є нарти, які чомусь названі санями. Де саме, незрозуміло.Чому там українці й американці й чому громадянство підкреслено, з уривка не ясно. Чому там розмахують зброєю і за це нікому нічого не буває? В сучасній Америці й в Україні цькування вовків та інших хижаків собаками заборонена, хоч підпільно існує. Але розмахувати зброєю не можна. В Америці часів золотої лихоманки бої не були так організовані, а собак не тримали у вольєрах. А українців тоді офіційно не існувало. За таке поводження зі зброєю у ті часи би мінімум віддали шерифові хуліганів, максимум - лінчували.Озброєна людина - ввічлива людина - то з тих часів пішло. І там розраховувались золотим піском, не доларами. Питання - собаки можуть кусати чимось, крім щелеп? Упряжних собак не виховують, щоб вони слухались. Їх вчать бігти одна за одною або віялом. Найсильнішого ставлять першим. А попереду - якого інші собаки не люблять. Це фанфік по повісті "Біле Ікло", судячи з назви. Бо вовка звати Сукло - в риму. Авторе, просто перечитайте першоджерело. Тут стільки фактичних помилок, що граматику й гуглопереклад навіть нема сенсу розбирати.
10 Непогано, але оте слово "пережовував" чомусь не дає спокою. Не повинно воно тут бути. І слово "краля" ріже по очах.
Марта Кречет, )
Уривок 10. Грамотно, на мою думку, звичайно, написано. Проте, з початку, я запуталась в діалогах, хто що говорив?
Хоч це не мій жанр, проте цікаво стало, що буде далі)
Відгук до уривку 10. Написано досить грамотно. Між діалогами мені не вистачило описів чи дій героїв. Також мені забракло думок персонажів та їхніх емоцій. Закінчення інтригуюче, хотілося б дізнатися, що буде далі.
Непоганий відрізок, написано грамотно. Досить цікаво для поціновувачів жанру. Закінчення інтрегуюче, цікаво чому двері більше не відкривалися. В цілому під настрій можна почитати, але стосунки між Євгеном та Христиною дивні, як на мене звісно. В тому плані, що вони зустрічаються, але холодні одне до одного.
10
В цілому, нормальний уривок. Добре написано. Думку прекрасно передають діалоги. Діалоги в цьому уривку для мене найбільш цікаві, ніж і попередніх. чітко зрозуміло, хто з ким спілкується. яка ємоційна реакція. Це добре, не треба здогадуватися про те, хто вимовив ту чи іншу фразу.
А от щодо змісту... тут нема чого сказати. таке враження, що якогось дивергента читаю, де все настільки кліше, що верне. Навіть момент з камерами (після другої трійки зірочок). Хіба це не нагадує, типове кліше, що склади, де мінімум людей, але для героїв там знаходяться важливі речі не контролюються? Видно, що твір націлений на фантастику з екшеном, тому варто зменшити романтичні елементи. Занадто часто зустрічаються слова, пов'язані із закоханістю - то люба, то подивився на свою дівчину, то обійми. Я розумію для чого це, але не думаю, що в напруженій ситуації хлопець буде називать кохану подібними словами. Коли йде ємоційне напруження, саме ці елементи першими зникають з дій та слів. Їх краще замінити більш нейтральними, щоб в цій ситуації Євген називав Христину лише по імені. Так, це дрібниці, але навіть в найменших чварах люди звикли переходити на особистості, а не романтичні словечки.
Мар, Добре, що Вам подобаються. Часом фантастика зачiпає тi закутки душi, куди iншi жанри не можуть потрапити. I саме завдяки романтичним елементам.
Уривок n10.
Сподобалось, тому що зачепило i залишило слiд.
9)”Встигли побувати у шлюбі, який виявився не надто вдалим, тому що закінчився розлученням” — зайві слова, бо то й так логічно зрозуміло, що не надто вдалий, якщо розвелись. «Батьки обоє мали земельні паї» - зайве слово «обоє». Та це єдине, що врізалось в очі. Уривок загалом написаний грамотно. Чим далі читала, тим більше захоплював. Достатньо динамічний. Особливо сподобалося читати другу половину тексту. Навіть можу сказати, що в захваті! Можливо, автор напише мені назву твору, щоб продовжила читання?
9. Гарно написано, грамотно, взагалі мені здається, що з усіх шматочків цей має 1 місце по грамотності. Але нудний та суховатий, як на мене. Хочеться емоцій . Взагальному продовження б прочитала, під настрій.
Відгук до уривка 9. Написано грамотно. Гарно описана зовнішність героїв. Початок доволі нудний та затягнутий. Інтимна сцена відображена добре, без зайвих деталей та акцентів, хоча трохи бракує емоційності. Загалом сподобалося.
Безперечно, автор талановитий. Читач отримує естетичну насолоду від опису героїв і подій. Не сподобалася сцена близькості. З фізикою (механікою) все добре, от якби хоч трохи хімії. Невже не було емоцій і відчуттів? Мали бути: хлопець з дівчиною вперше разом.
№9.
Гарна мова, грамотно написано. Нарешті герой - звичайна людина, а не красень-мущина, як тепер заведено в СЛР.
Особисто мені не подобаються довгі описи й введення читача в найменші особисті подробиці минулого героїв одразу цілим аркушем тексту. Це особистий смак, мені виглядає занадто вінтажно навіть для стилізації. Тому не знаю, чи доречно писати про минуле батьків так розгорнуто і чому не згадати про це в діалозі, але авторові видніше.
Крім задовгого введення не сподобалося ще таке : " Він вважав, що від того дівчина перестає бути жіночною і стає вульгарною. Тому і сам не торкався ані сигарет, ані випивки, як робили його однолітки." тобто за логікою тексту герой намагається бути жіночним і не вульгарним. Раджу прибрати слово "тому", це через нього таке враження.
Постільна сцена написана майстерно - без вульгарності й непотрібних подробиць. Але реакції героя все ж не вистачає, тоді як емоції дівчини описані гарно через дії й висловлювання. Може враження героя описана далі. Адже вважають, що перший секс для людини дуже важливий. А тут не те, що цнотливо - просто невиразно. Хоча це теж суб'єктивне враження.
В цілому видно, що автор пише гарно, знає, чого хоче від сцени, й уміє її побудувати.
Мені б таке не зайшло, якби так був написаний весь твір. Бо довгий опис без діалогів і задовгий вступ про розлучення й новий шлюб батьків нагадують мені кращі зразки прози соцреалізму. А то не моє. Але ні в якому разі це не про якість твору. Це про те, що гачка для мене не знайшлося. І навіть не знаю, що могло б послужити таким гачком. Це теж, мабуть, тому, що не мій жанр.
Але повторюся - автор володіє пером і його мова - гарна й чиста. І текст безумовно знайде своїх поціновувачів.
8
Ситуацію уявити можна. Невеликі описові елементи не відволікають від діалогів, але створюють образ. Загалом сам зміст не викликав ніяких проблем в розумінні. Головна героїня - норм, головний герой (може мужик напочатку і не головний герой, але в контексті уривка таким здається) - душний, хотілось поскоріше закінчити читати моменти, де він.
Дуже серйозні проблеми в правильності подачі ситуації, пряма мова та слова автора змішані в одну суцільну купу. Багато невеликих проблем з русизмами.
Бажання читати далі не виникло. Не люблю таку ліниву подачу інформації про гг, як в цьому уривку.
Уривок 8
пробіли перед комами раз
роздразнила - немає такого слова дразнить
повертаю голову в його сторону - повертаю голову в його бік
охоронник - охоронець
Все складніша частина цього дня закінчилась - після все мав би бути якийсь розділовий знак
поспішити - поквапитись
жити з чистого листа. - з чистого аркушу
Що і послужило покупкою автомобілю - покупкою чи придбанням автомобіля. І таких неузгоджених закінчень втексті кілька, я на них не акцентуюсь
красота - краса
В цілому уривок читабельний, присутній певний стиль, героїня розповідає про себе дозовано, але дуже правдоподібно. Так, ми такі всі дівчатка.
8.Читається легко. Зустрічаються русизми, просто недопрацьований текст. Пунктуації і моє слабке місце, проте навіть я бачу, що тут пропущено хмару ком. Як читача автор мене не зацікавив...
Уривок 7. У першій частині уривка зовсім не зрозуміло, хто є головною дійовою особою. Забагато уваги приділяється другорядним персонажам, навіть маленькій дитині, думки якої занадто складні та не відповідають її віку.
Друга частина - це самі розмови, які не надто інформативні. Інформація подана якось сумбурно і хаотично, що заважає вхопити основну думку.
З помилок: розділові знаки накульгують. Ще є безліч словосполучень, що притаманні людині, яка зазвичай розмовляє російською: прибуте метро,бурмотівши щось, ми з ним заодно, принципіальний викладач, веснушки і рижі кучері.
А ще впало в око, що дієслова, що вказують на дію героїні в певній послідовності, використані чомусь і в доконаному виді, і в недоконаному: дівчина забігала, оминула чергу, приклала карточку, збігала по ескалаторі.
Шукала гачок, який би мене зачепив на подальше прочитання - не знайшла.
Ана Пест, Не можу не приєднатися до думки про дитину - не те щоб дитя не могло любити цукерки, не намагалося їх дістати з верхньої полиці або не вважало тата потенційним помічником, але діти так не формулюють думки. А в уривку всі говорять однією мовою. Що дідусь, що дитина. І ще мама дуже правильна, уважна, все пояснює й засуджує когось, а дитина у неї чомусь замурзана. І не розумієш - то художній прийом, щоб показати маму як нечупару, чи автор просто бездумно повторив усталений вираз. У метро до речі так не заведено й не дозволено їздити - замурзаними, бо можна забруднити пасажирів.Там навіть звучать постійні попередження, щоб пасажири не забруднювали інших, не заважали проходу по ескалатору.
Але може то славнозвісне львівське метро. Там що завгодно може бути :)
Гарне враження. У автора легке перо, вміння писати сучасною, але при цьому не вульгарною мовою. І що приємно - це українська, а не гуглопереклад. Одразу розумієш. що перед тобою - живі люди. причому то не сцена з кримінального сходняка або ковену грамарнаці. Так говорять люди в побуті і розуміють одне одного.
У мене одне зауваження (крім вичитки, про неї уже писали). Такі вирази притаманні багатьом авторам ще з часів, коли Антоша Чехонте висміював молодих письменників. "Відчинивши двері, перше що кидається в очі ". І я не про "кидається в очі".Це русизм, але так часто говорять і носії української. Я про синтаксис і узгодження, підмет і присудок. Не можна так писати. Якщо переробити на "Коли я відчинила... перше, що впало у око, було..." - стане й грамотно, й по-українськи.
Щодо гачка - ну не знаю. То така дівоча тема - побачення, платтячка, макіяж. Для дівчаток воно може саме по собі слугувати гачком, я думаю. А написно ж для дівчаток.
Відгук до уривка 8. Читається легко. Текст потребує ретельної вичитки. Пропущено багато ком і наявні русизми. В кінці не вистачає гачка для читача. Можливо, варто було закінчити уривок злегка натякнувши, що саме їх чекає у тому парку- готелі. Загалом враження не погані. Автору бажаю знайти час для вичитки.
Уривок N8. Жива мова тексту гарно передає зміст. Але автор настільки занурився у процес творчості, що наробив купу помилок. Згадалося: "Вміла готувати, та не вміла подавати" Та то пусте. З часом грамотність наздожене автора.
8) Пробачте, але так насмішило оце «даючи на зад» замість «здаючи назад». Це ж про машину, а не порнографія =) Уривок цікавий, хотілося б дізнатися, як пройде те побачення, але після вичитування, бо помилки та русизми відволікають. З динамікою все нормально.
Анна Пахомова, Не те щоб хотілося критикувати, а хочеться більше дізнатися про власні помилки. Такі анонімні читання - то дуже вдала ідея. І цікаво, і корисно.
7
Який же хаотичний уривок. Начебто і розумієш, що в ньому розповідається про якусь студентку. що запізнюється... Навіть в голові виник образ, як вона в метро крізь людей пробирається, але... Автор постійно віволікає увагу читача від героїні на інших випадкових людей. Динаміка тричі провисає... Умовно кажучи, з написанням екшену треба ще попрацювати (хто не зрозумів. намагання встигнути на залік в контексті історії - це екшн).
Діалоги - все повз, нічого не зрозуміти в них. Порада: в першій половині уривка діалоги взагалі не треба, краще невеликими абзацами описати дії Анни, а другу половину вже можна підлаштувати під суцільний діалог подруг. Тоді динаміка не провисне в той момент, коли дівчина спішила.
Хоч я і фанат підліткової прози, але цей уриквок не викликав зацікавленості, скоріше за все це пов'язано саме з втраченою можливістю показати яскрасу динамічну сцену...
Так, ще одна важлива порада. Старайтеся уникати паралельність подій в роботах. Це дуууже складний формат для історії. Краще поступово, кожну сюжетну лінію розкривати, ніж ось так заплутувати читачів.
Відгук до уривка 7. Написано досить грамотно, хоч і пропущено декілька ком, помітила русизми і певні слова варто було б замінити. Проте, можливо, то такий авторський стиль. Цікавість. Тут виникла проблема. Уже з перших абзаців мені стало нудно. Дочитала до кінця лише тому, що повинна була залишити відгук. Безперечно автор володіє талантом, сподобався стиль написання, але на мою думку, невдало підібраний уривок. Навіть не знаю, що порадити. Можливо, якщо скоротити події в метро і додати якусь родзинку в аудиторії, то стане краще. Не вистачає гачка, щоб спіймати читача. Я розумію, що мій коментар дуже критичний, але моєю метою не є образити автора, а тільки допомогти. Зрештою, те, що не зацікавило мене, не означає, що воно не зацікавить інших. Автор вміє гарно писати, проте цей уривок невдалий. Авторові бажаю натхнення, сил і не здаватися. Тоді у Вас обов'язково все вийде.
7. Для мене цей уривок читався легко. Як не дивно, але з цим швидким перебігом подій, ти уявляєш кожен рух, бо часто бував у метро і прекрасно пам'ятаєш, що там відбувається все дуже швидко, адже всім людям кудись потрібно. А з словами інших коментаторів про гугл-перекладач особисто я не згодна. Мені здається, що текст просто не вичитаний і виправлений до кінця. Можливо це швидкий потік думок, адже так нагрянула Муза. Точно не скажу. Але вважаю, що коли ми пишемо, то не завжди можемо помітити помилку в одній літері зі слова. Насправді, щоб знайти помилку у одній літері зі всього потоку слів, треба попрактикувати не мало.
Уривок 7. Дуже важко читався, довелось перечитувати навіть. Видно, що переклад, і скоріш за все — гугл-переклад. Також неправильно зроблені звертання. Порядки слів також інколи здавались не властивими укр. мові.
Дуже прошу автора не ображатися, а самостійно подумати, що можна зробити з цим уривком. Бо я не знаю, як допомогти. Тут комбінаціядивного синтаксису, гуглоперекладу з авторовими псевдоукраїнськими словотворами ( прибулий поїзд\ найгірше подія). Це й інші "пекельні борошна" через слово дуже дратують. Бо важко читати й розуміти в міру прочитання коротенький уривок з такою кількістю персонажів, як у романі, ще й в голові у яких сидить розповідач, транслює їх думки й відчуття, все про них знає, скаче з голови в голову так, що читач за ним не встигає, не дає зрозуміти. хто тут головний, а хто другорядні - замурзана дівчинка чи псевдоінтелігентний дідок у костюмі трійці. Особисто я підвисаю, коли намагаюсь уявити, що то за костюми в отця, сина й святого духа, всі одразу надіті на одного дідуся. Так само незрозуміло, що дивного і невихованого люди вбачають у тому, як персонаж спускається сходами ескалатора. Це нормально і звично для всіх, хто хоч раз був у метро.
Взагалі то трохи старомодно - коли розповідач такий обізнаний. Але не критично. Критично суміщати в одній сцені виклад думок всіх персонажів.
Може просто уривок невдало вибраний. Можливо перед нами довгий пролог, всі описані герої важливі, їх долі перетнуться якось потім, можливо - ні. Нащо їх так багато - тільки для того, щоб сповільнити розповідь про те, як дівчина поспішає? Нащо писати, що студентка не в курсі, звідки походить Наполеон? Навіть якщо вона навчається в профтехучилищі. Так не буває.
Дуже хочеться допомогти, але з уривка не ясно, як можна поліпшити ситуацію. Може тільки порадити авторові вчити українську? Тоді читач слідкуватиме за героями, а не за тим, чому метро "прибуте" й нащо розглядають праву руку?
На жаль для мене це не художній текст поки що. Не засмучуйтесь, авторе. Ми всі тут вчимося. І навчимося згодом. Не припиняйте писати, і скоро все стане виходити краще.
Це було про уривок №7.
7. Читала тричі. Першого разу - мимо мій мозок не сприймав інформацію. Читала перечитувала - нічого не зрозуміла. Я думаю що текст перекладений в гугл, мені на це натякнуло в першу чергу слово "один" а повинно бути (звісно на мою думку) він, або чоловік. І точно не вичитаний. І я взагалі не зрозуміла значення ось цього віразу: «Студентка?»— запитав він себе. Як на мене, це якось дивно!
Непогано. Читається легко.Іноді заважають русизми та невдалі речення. Вцілому, склалося приємне враження.
Уривок 6. Через різкі зміни локацій та подачу інформації то від першої, то від третьої особи, текст не сприймається цілісним.
Помилки. Вони тут є, і не лише граматичні. Зупинюсь лише на деяких, проте текст не завадило б вичитати ретельно.
1.Мої очі, що скрізь проводжали її профіль. Чому проводжали, а не спостерігали за нею? І чому профіль? Невже з інших боків він на неї не дивився?
2.Побачив знайому фігуру, руки міцно тримали фігуру дівчини. Як про манекен говориться, а не про живу людину. Чому не "знайоме обличчя" чи "знайомий образ" чи ще якось? А в другому випадку фігуру взагалі можна прибрати: "міцно тримав дівчину".
3. Красива лінія губ, так і манила помацати й відчути її скажений ритм серце. Речення дуже кострубате і незрозуміле. Кома тут зайва. Зазвичай помацати манять груди та сідниці, а губи манять торкнутися. І хто манить відчути скажений ритм серця? Невже лінія губ?
4.Предосить високо знаходимось над землею. Можна просто "досить високо" або "достатньо високо".
5.Рука та нога отримали травмування. Фраза, наче з підручника. Краще було б "травмувала руку та ногу".
Ана Пест, 14.Русизми: темний час - темна година, ненависний погляд - погляд повний ненависті, криша - дах, відтік - набряк.
15. Здається, що не герої рухаються, діють, а частини їхніх тіл, а частини їхніх тіл, які живуть своїм життям, окремо від героїв: вуста сказали, руки тримали, груди качали повітря.
Загальне враження. Сюжет невибагливий і передбачуваний, але відповідає жанру. Поціновувачі оцінять. От тільки вичитати необхідно ретельно. Гачки-цікавинки є, та я не фанатка творів про перевертнів.(
Уривок 6.Начебто гарний текст, тільки карколомні стрибки з персонажу на персонаж напружують.
7) Пріскіплюватися нема до чого. Мене як читача повністю задовільнила і грамотність, і динаміка, і все інше. Єдине, підлітки якість спочатку фальшиві вийшли, зазвичай тінейджери так не мислять, але потім той діалог про «номерок взяв» все виправив =) Цей уривок потрапляє в мій ТОП. Дуже цікаво дізнатися, хто автор.
А чого пишуть про імена у 6-му уривку так, ніби там їх кілька? Воно там одне. Мег - тобто Магдалена чи Магдалина. Нічого ж екзотичного. Ще згадується Альфа, але це е ім'я, а щось середнє між титулом і посадою в цьому жанрі. І без Альфи не буває романів про перевертнів. Що не так, ну крім "мені не подобається"?
уривок 6. особа то 1, то 3, читати дуже важко. Імена теж дивні. Ну і русизмів багато... Текст потребує редактури. Чесно, мене такі штуки сильно відволікають від сюжету =((
Відгук до уривка 6. Написано цікаво та емоційно. Подобається стиль автора та сюжет. Проте текст потребує ретельної вичитки. Трапляються русизми й тавтології. Переходи від однієї події до іншої важко сприймаються. Насправді, я давно читаю цю книгу. Вона мене привабила своєю емоційністю та сюжетом. На мою думку, цей уривок не з найкращих. У книзі є і вдаліші сцени. Якщо книгу ретельно вичитати, то вона стане ідеальною. Навіть попри помилки, я продовжую читати цю історію, бо вона справді захоплює. Автору бажаю не опускати рук, відредагувати текст і рухатися далі.
6. Уривок досить цікавий, але я читала і перечитувала, то перша особа то третя, особисто мені було важко читати. Є багато слів, яких особисто я б замінила. І ще ім'я, ну чому не можна писати наші ім'я ?!Наша мова має багато прекрасних імен не знаю може це для когось неважливо, але я, якщо бачу, що в творі є Біллі, Маггі, Гаррі... відразу закриваю книгу.
Каміла Дані, От я саме про те. Це давня традиція. І я не знаю, нащо україномовні автори дають персонажам собачі імена. Бо вони саме так сприймаються читачами. У нас як скажеш Діана, то всі згадають сусідського пінчера, а не принцесу :) Натомість ніки у соцмережах часто саме з західних аналогів людських імен. І це нікого не дивує :)
У мене питання.Текст на рецензію давно надіслано, а серед учасників мене немає. Тобто текст не підійшов?
Анна Пахомова, Нема за що, дякую за пояснення :)
