Переступивши поріг музею, я забуваю про час. Усі експонати, здається, промовляють до мене, намагаючись розповісти свою історію. Наповнюють дивною енергією, котру могла б порівняти із добряче витриманим, аж густим, вином.

Нещодавно я стала щасливою власницею домотканого конопляного хідника і не змогла не відобразити його у своїй творчості. Тож збірка історій "Таємниці Білого Крука" поповнилася. 

Запрошую усіх любителів старовини доторкнутися до "Історії одного хідничка".

А також пишіть, чи наповнює вас "спілкування" зі старовинними речами.