Переступивши поріг музею, я забуваю про час. Усі експонати, здається, промовляють до мене, намагаючись розповісти свою історію. Наповнюють дивною енергією, котру могла б порівняти із добряче витриманим, аж густим, вином.
Нещодавно я стала щасливою власницею домотканого конопляного хідника і не змогла не відобразити його у своїй творчості. Тож збірка історій "Таємниці Білого Крука" поповнилася.
Запрошую усіх любителів старовини доторкнутися до "Історії одного хідничка".
А також пишіть, чи наповнює вас "спілкування" зі старовинними речами.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікавий блог і цікаві думки)) Різноманітні старовинні історичні речі дійсно можуть надихати, особливо з інших культур... Просто раптово замислюєшся на кшталт: "це так дивно, невже ця штука дійсно була елементом побуту?" І сприйняття світу змінюється
Аліна Червоноока, Ооо так, це теж цікаво!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати