Гра, яка затягує. Новинка від колеги.

Ігри завжди приємно розбавляють нашу реальність, вносячи в неї дрібку шаленства, адреналіну, бажання перемогти.  А якщо це гра від Марісса Вольф, то це все треба помножити на десять, додати трохи непередбачуваності і відняти час на сон. Книги Марісси взагалі затягують з перших фраз, а тут студентська гра "Правда чи дія" та ще й дівчина з характером і нахабний красунчик. До сну нам точно не буде, але судіть самі... Зіграємо?

Марісса Вольф "Пограємо?"


 

Анотація:

Він - нахабний, самозакоханий та безпринципний красунчик. Син мера, якому море по коліна. Він думає, що може грати зі мною, як кішка з мишкою.

Його дівчина думає, що грає з ним. А насправді - вона давно вже вибула з гри.

І тільки я не граю ні з ким. Мені просто потрібно вчитися.

 

Уривок з книги:

- Ми тут граємо. По-дорослому. Але ти заходь-заходь, лялечко. Або, може, ти боїшся? - нахабні, шалено гарні очі Пашки уважно вивчали мене.
Хлопець нависав наді мною, притулившись до одвірка. Терпкий аромат приємної чоловічої туалетної води вдарив в ніс. Надто вже близько від мене він зараз знаходився.
- А у що ви граєте? - я намагалася зробити так, щоб мій голос не тремтів.
- Truth or Dare. Або по-нашому - "Правда або дія", - хмикнув перший красень університету. - Так що, ти з нами? - він відчинив двері, показуючи тих, про кого він зараз казав.
Я обвела очима присутніх тут студентів. Майже всі вони були з компанії, про яку ходили легенди і куди звичайні люди потрапити не могли.
Якщо я зараз піду, завтра про мене буде пліткувати весь вуз. Будуть перешіптуватися, тикати пальцями, задирати.
 Ось тільки цього мені зовсім не було потрібно. Мені б довчитися спокійно...
Я мовчки зайшла в кабінет та кинула сумку на найближчий стіл.
- Ну, що - пограємо? - потираючи руки, промовив з єхидною посмішкою Пашка.
Він зачинив за собою вхідні двері і зупинився прямо за моєю спиною. Тепло чоловічого тіла відчувалося занадто чітко, заважаючи нормально думати. Я зосередилася тільки на тому, щоб зараз не почервоніти.
Хочуть грати? Добре. Пограємо.

 

https://booknet.com/uk/book/pogramo-b353229 

 

Приємного читання, мої любі❤️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марісса Вольф
28.07.2021, 20:19:20

Дано, дякую за рекомендацію моєї книги! ❤️

Дана Ватаманюк
28.07.2021, 20:56:55

Марісса Вольф, Приємно рекомендувати хороші твори♥️

Інші блоги
Таємниці темної сторони
Опублікував декілька оповідань зі збірки "Таємниці темнох сторони". Не знаю, я поки чомусь не готовий викладати усе. Подивимось далі, як піде. Ця збірка не звичайна, бо складається із доволі реальних випадків, які,
1 рік на Букнеті!
Сьогодні рівно рік, як я натиснула кнопку "Стати автором" на Букнет. То зараз самий час подивитися на цей шлях і побачити, що трапилося. І я в шоці, бо за цей рік вдалося більше, ніж я могла собі уявити: 670 читачів стали
Про яку з сестер пишемо наступну книгу?
Всім привіт, мої любі! ♥ У мене до вас є важливе запитання, особливо до тих, хто зараз разом зі мною проживає історію «Тонкий лід». Оскільки у нашої головної героїні Ніки є три сестри, я вирішила, що кожна з дівчат
❤️ 777 ❤️
Любі читачі, я дуже щаслива, що вас більшає! Це неймовірна кількість для мене! Дякую вам за те що читаєте і підписуєтесь! І хоч у мене шалено сьогодні болить голова, я щаслива. Дякую вам ❤️ ❤️ ❤️ З теплом
Питання на сто мільйонів
— Вікторіє? З тобою все в порядку? Кава збіжить… Григорій підходить зі спини, і його долоні — важкі, теплі й такі вже рідні, лягають мені на плечі. Він абсолютно спокійний. І саме це лякає найбільше. Григорій занадто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше