Запрошую до читання та оновлення!)

Вітаю!) Запрошую всіх до читання роману “Покохати звіра”

Сьогодні змінила обкладинку) 

Анотація твору

Я навчана убивати велетенських монстрів. З дитинства чула від дорослих лише погані відгуки та коментарі на їхню адресу. Виховувалася з лютою ненавистю до них. З малечку мене вимуштрували не проявляти слабкість та жалість перед звірами, що знищують все навколо. Однак, стається дещо непередбачуване, що погубило моє життя, мою віру в краще майбутнє - КОХАННЯ. Я закохалася у звіра, якого мала ще при першій зустрічі вбити. Але на секунду завагалася - і потрапила у полон карих очей. Батько не пробачить мою слабкість. Я підвела усіх. Тепер вороття немає. Зупинитися? Може, ще не пізно повернути все назад? Та чому серце так болить, коли думками я намагаюся отверезити свою свідомість від туману?

Історія про двох закоханих людей, що мають подолати ту межу, що відділяє їхні реальні світи. Буде розпач, сльози, злість, але й разом з цим - ніжність, почуття та теплі обійми під дощем)

Невеличкий шматок сьогоднішнього розділу)

- Мег, я знаю твоє оце “гаразд”! Ти ще більше закрилася в собі. Що ти від нас приховуєш, м? Гадаєш, що за ці два місяці я погано розумію тебе? Не думай, що можеш ось таким чином заспокоїти нас, точніше мене. Я твій друг і маю намір щиро допомогти, - хлопець перевів суворий погляд на мене. 

- Нічого приховувати, - сердилася, - Я прийшла відпочити, а не на допит. Якщо справді товариш, то не будеш псувати мені настрій, - випила одним махом текілу. У скронях бахнув напій. Потім знову вирішила випити чогось, але цього разу сильнішого. Голова йшла обертом. Погляд помутнів. Проте ж я пішла у справжній відрив. Руки та ноги не слухалися, але мозок дійсно не заважав відпочивати. Істинно насолоджуватися становищем.

На танцмайданчику було людно. Ледве проштовхнулася між нетверезими та стрибала разом із ними. Відчувала вільність та безтурботність. Локони летіли в різні сторони. Нарешті моя скованість зникла, а на місці неї з'явилася божевільна відкритість. Чула як деякі шептали щось на вухо. Проте мій мозок не хотів чути світу, крім власного шаленого ритму серця. 

Мені бракувало танцмайданчику. Не помітила як видерлася на круглий стіл. Як вигиналася у різні боки. Як повністю позбулася сукні та красувалася однією тільки мереживною білизною. Натовп схвально кричав та й улюлюкав в такт моїм рухам. 

ЧИТАТИ ТУТ

Дякую за увагу!)