Багато хто з вас брав участь у флешмобі від Каміла Дані«Хто автор». І ви читали мій уривок.

— Міро, дуже страшно. — Притискалась до мене сестричка, стоячи у натовпі. Вона тремтіла, наче осиковий листочок на вітрі.

— Я поруч! Усе буде добре. Вони не заберуть тебе, — заспокоювала сестру. Це були її перші збори. Тільки вчора Іві виповнилось п’ятнадцять, а вже сьогодні мусить постати перед триклятими Акеа.

— Ти обіцяєш? — шепотіла мала заглядаючи в мої зелені очі. Я для неї не просто сестра, я стала їй і матір’ю, і батьком. Вже десять років пройшло, як ці боги забрали нашу матір, і мені, десятирічній дитині, випала важка ноша самій піклуватися про сестру (батька забрали відразу після народження Іві).

— Я оберігатиму тебе до останнього удару мого серця, — прошепотіла, закушуючи губу, щоб не заплакати. Дихати ставало все важче, постійно підкошувались ноги, але Іві нічого не повинна зрозуміти.

Надіюсь уривочок вам сподобався. Тому презентую оповідання.

(обкладинка від Juli Pencil)

Перший розділ уже на сайті. Наступні будуть оновлюватись кожного дня.

З любов’ю

Катерина Карлащук (Кейтлiн)