Привіт усім)
Нарешті таки добралася до "Шлюбної ночі" Каміли Дані.

Скажу чесно - перше враження - не мій стиль. Занадто жорстко й навіть з певним відтінком не просто злості, а пекельної люті (кому цікаво - переходьте за посиланням). Але ж блін, знаю Камілу, та й відгуки про книгу дуже гарні, то ж сумніви щодо того, що все саме так, як я уявляю, були доволі серйозні. Вирішила прочитати книгу і не прогадала.
Пам'ятаєте діалог зі Шрека, де він розмовляє з віслюком і пояснює, що людожери - як цибулина. Ось і в мене склалося таке враження про Яромира та Єву. Герої багатошарові, і всі ці "пелюстки" з'явилися та затверділи не в одну мить, а з часом, аби захистити серцевину. 

Ставши жертвою обману, герої надовго позбавляють себе можливості не лише бути разом, а й по-людськи познайомитися! Та й те враження, яке в них залишилося один від одного не найкраще. Ні, ну а як інакше, якщо самовпевнений громила-нахаба хоче забрати єдину дитину, а стерво, котра продала власну цноту за кругленьку суму, весь час приховувала сина?

Та ще парочка, еге ж? Але ми пам'ятаємо про цибульку, і йдемо далі)

Отже, книга динамічна, гарно розкриті й персонажі, й стосунки між людьми (ні, я не лише про кохання, а й про родину, ворогування і тд), та й описів вистачає. Все можна уявити без особливих зусиль. Крім того (моє улюблене!) герої логічні, вони не змінюють в одну мить своє ставлення до когось або чогось, не поступаються власними принципами та розуміють, коли краще поступитися. 

Цікаво було побачити те, що ближче до кінця з'являються ще одна таємниця, котра поступово переносить нас в інший твір автора - "Олександра. Імперія Грому", але про неї не скажу нічого, бо ще не читала)
А моїм улюбленцем з-поміж усіх став Кім на прізвисько Кілер))) Чому - не питайте, але я від нього просто тащусь)

Ну, тепер все) Переходимо за посиланням і додаємо до бібліотеки, якщо вам до вподоби якісне поєднання романтики та еротики) А, і ще! Текст, до речі, дуже якісно написаний) Мені сподобалося)