Тоні повернувся.

Тоні моментально схопився, пригорнув мене до себе і доторкнувся до моїх губ. Спочатку обережно, потім все більш впевнено і сміливо. Мені було так дивно цілуватися з ним.

 І в цей момент у вітальню увійшов Натан.

  — Еббі, Тоні! Мама кли ... — він сам себе обірвав на півслові. Потім сухо додав, — Ідіть до столу!

  — Дай нам ще хвилинку! — Тоні знову потягнувся до мене.

  Я зупинила його, притиснувши пальці до його губ.

  — Підемо! Незручно! Нас всі чекають, — сказала я.

  Він взяв мене за руку і ми пішли до столу.

  Коли я проходила повз Натана, побачила по його очах, що він на межі. Ще трохи і ... Щось та буде.

Читаємо ТУТ.

Дякую усім, хто мене читає!

Вдалого дня всім добрим людям!