Що то є таке пісменитство взагалі? Що є інструмнтом пісменника? Особливо пісменника в жанрі містики чи жахів.... Я розповім тут для вас шановна громада що то є для мене...
Ну по перше дам відповідь чому цей жанр є майже втраченим. Більшість полюбляє читати щось любовне , легеньке , піднесене на крилах метеликів.... Тому і читають таке зазвичай або підліки або жінки яким того такого не вистачає з плином часу... З багатьох причин. А в любовному романі люди таке не звичайне знаходять. Папулізація любові стало частиною навіть індстрії навіть готичного стилю , чи стилю містики , де такий собі вампир гарний такий вічний молодий та гарний... в такого ба навіть можно закохатись... Такий образ можно зустріти на сторінках романа Сутінки.
Але всі забувають про те що вампир є демоном який спотворює образ кропивці який і живе тим щоб вбивати та пити кров полюючи на людей. Потворна сторона вже забута , залишаючі той романтизованний образ одвічного злава которий можливо не забув що то є добро. Але по суті і є тим самим злом.
Всі хочуть бути тим самим Едвардом , забуває про те що той самий Едвард є злом. А яка здавалось би файна історія кохання... Зараз всі забувають що можно дивитись на готичну прозу по іншому. На приклад ставитись до Едварда як на вампира , але все ж таки бути схожим на приклад на такого собі героя Ван Хелсінга. Полювати на демона не забуваючі що се є на справді погано... Чому ж стиль таки втрачаєтся? Бо змінуєтся точки знання того що погано а що ні... Бо жахи вчать що погано а що ні.
Що є першим інструментом жахів? це те чого ви боїтесь на справді... Налякаємо ось для мене перший інструмент.
Інструмент два... це способ яим краще лякати людину.... На приклад хтось йде за спиною.... але хто? вбивця? Вампир? Чи то примара? Байдуже він лякає вас... і ви хочете бігти подалі щоб і не знати хто то є на справді....
Ось інструмент номер три... і поки що останне... Натхнення для того що лоскоче нерви є ніч.... така духм*яна загадкова де живуть усі монстри світу... саме в ночі.. можливо як Бука під ліжком ... чи у кукурудзі восени.... Чи із мертвим тілом десь під сходами.... То є натхнення на написання того що можливо вас налякає. Але слід пам*ятати що є шанс перемогти зло , одиним тільки добром. Не як інакше.
З повагою до громади,
Шиповський.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСудячи з попередніх коментаріїв, фентезі чомусь вважають любовною няшкою. Так ось, дорогі мої, це не няшка, а історії, що окриляють та наштовхують на роздуми про сенс життя та світобудову. Ось справжнє фентезі. Таке, як має бути. Погано, що наразі любов запхали всюди, навіть сюди. Час повертати все на круги своя. Заходьте на мою сторінку, познайомлю.
Обожнюю містику та фентезі. Але чую, що доведеться писати тут про нудотно-солодких красенів та рожеві хмарки, які над ними літають. Нажаль попит диктує свої правила. Дивно, що на сьогоднішній день знаю лише одну платформу, де популяризуються ці нерожеві жанри. Але й там не все так просто :)
Ольга Іваненко (Ольга Джонс), Чому? Я важаю що треба писати не там де попит, а там де є натхнення! Чи там де писменик має сили писати. А ванилі і в фанфіках багато... Але і в жахах є свої кордони...
Йой, курча мать, пане Михайле. Тут пісьменників мало, в основному автори-марнославці, що до звання письменників ще не доросли, і я в тому числі. А жахи та містику не назвала б втраченим жанром, швидше мало популярним на цьому ресурсі)))
Михаил Шиповский, от ви й дали відповідь на власне питання, чому жанр жахи та містика мало популярні на теренах нашої держави))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати