Анонс новинки та знижка в подарунок!

Всім привіт!

Сьогодні хочу зробити невеличкий сюрприз — а саме запропонувати вам уривок зі своєї нової книги “Світи без меж”. Це роман-фентезі, який з’явиться на сайті трохи пізніше, бо я хочу спершу завершити книги, які зараз “у процесі”.

Але паралельно працюю і над новинкою. Ця книга незвичайна, тому що в ній ми зустрінемося з героями багатьох моїх інших фентезійних творів.

А саме :

Романів:

"Земля дощу"

"Повітряний замок"

"Вітер та Соловейко"

"Містянка"

"Пройти під веселкою"

Оповідань:

"Квітка Сон"

"Летячи за вітром"

"Скарбник"

Сподіваюся, мені вдалося вас заінтригувати. Щоб перейти до читання будь-якої з цих книг - натискайте на її назву!

А щоб інтрига стала ще більшою, ловіть уривок із нової книги “Світи без меж”:

Молода жінка сиділа, підперши голову рукою, так, що її довге золотаво-каштанове волосся в безладі впало на столик, накривши собою хаотично розкидані карти. Її очі, наповнені слізьми по самі вінця, здавалося, дивились не перед собою, а кудись далеко-далеко, куди  могла долетіти тільки думка, та й то з неабияким зусиллям…

Раптом у передпокої почулися чиїсь квапливі кроки, двері відчинились, і до кімнати увійшов чоловік в сірому плащі, мокрому від води. Воно й не дивно — надворі періщила злива. Цієї ночі Райгородом пронеслася невидана досі буря, зруйнувала деякі будинки, гірська річка вийшла з берегів і затопила передмістя. Але невтішна жінка наче й не помічала всього того, що коїлось навколо. Власне горе чорною стіною стало поміж нею та навколишнім світом.

Скинувши промоклого до нитки плаща прямо на підлогу, чоловік підійшов до дружини і сів поруч із нею, обійнявши її за худенькі плечі.

 — Дано, навіщо ти знову дістала карти? — тихо запитав він. — Ми можемо мати неабиякі неприємності. Ти ж знаєш, що з недавніх пір парламент заборонив у місті всі магічні дії…

 — Коли що, я скажу, що просто розкладала пасьянс, — блідим, невиразним голосом проказала жінка. — Аби заспокоїти нерви, Венте, тільки і всього…

Вент похитав головою, дивлячись на дружину, яка виглядала вкрай виснаженою.

 — Тобі треба поспати, — лагідно, як дитині, сказав він. — Давай я заварю чаю з сонної трави.

 — Як я можу спати, коли я досі не знаю, що з моєю дитиною, — Жінка занурила пальці в розпущене волосся і так застигла, немов забула, що збиралася робити. — Чи вона хоч жива?

 — А карти щось сказали? — обережно поцікавився Вент.

 — Я нічого не побачила… Лише суцільна темрява, і жодної відповіді… Мені страшно, Венте! Зроби щось, я ж знаю, ти можеш!

Чоловік пригорнув Дану до себе. На його обличчі залягли глибокі тіні, було видно, що він теж страждає, і  так само не спить, і його також мучать сумніви і власна безпорадність.

 — Я обов’язково щось придумаю, Дано… — почав він, але не встиг договорити.

У двері раптом голосно і вимогливо постукали.

Подружжя здригнулося, Вент схопив зі спинки крісла легку хустину і кинув її на стіл, накриваючи розкидані карти. Далі гукнув:

 — Заходьте, будь ласка!

Візитер був одягнутий в простий чорний костюм, та на грудях у нього виднівся медальйон із срібним трилисником — символом державного чиновника.

У Райгороді — місті-державі, що знаходилася на межі Землі дощу та Землі скель, не було єдиного правителя. Владу тут мали депутати парламенту, яких обирали з числа усіх верств суспільства. А вже парламент призначав більш дрібних урядовців та чиновників. 

 — Вітаю вас, пане міністре надзвичайних ситуацій, — у голосі Вента прозвучала неприхована досада. 

Він тільки-но після початку стихійного лиха зміг потрапити додому, проте очевидно, що доведеться знову повертатися на службу. Якби не сталося чогось серйозного, то навряд би сам міністр завітав рано-вранці до їхнього будинку.

 — Перепрошую, пане головний синоптику, — міністр відкашлявся, пригладжуючи мокру чуприну, яку не захистив від дощу навіть плащ із каптуром. — Розумію, що вам треба було б відпочити, і не хотілось би знову забирати вас від вашої чарівної дружини — моє шанування, пані Дано! — але трапилося щось дуже дивне, і ми потребуємо вашої консультації, як людини, котра володіє… е-е-е… певними здібностями…

Після заборони всіх можливих проявів магії навіть це слово у Райгороді  стали вживати вкрай рідко. Магів, звісно, з міста не виганяли і до в’язниць не саджали, але вважали за потрібне доносити до громадськості, що їхні вміння та здібності — то всього лиш фокуси і нічого більше. Тому Вент вкрай здивувався такій пропозиції.

 — А що, власне, сталося? — обережно спитав він. — Ще якесь стихійне лихо?

Вент був надзвичайно сильним погодним магом, проте зараз він займав посаду головного синоптика і його обов’язком було за допомогою різних прикмет та приладів передбачати погоду.

На світанні буря вщухла, небо затягнули щільні сірі хмари, але дощу не було, і не схоже, що якась катастрофа далі загрожувала городянам…

 — Це не зовсім лихо, скоріше незвичайна пригода, — пробурмотів міністр, і його кругле, як млинець, обличчя, видовжилось, висловлюючи глибокий подив. — Розумієте, пане синоптику, справа дуже важлива і потрібно уникнути розголосу, бо ми не знаємо, хто там може бути… Раптом це шпигуни, або ворожий десант із Землі снігів?

 — Ви про що? — Вент подумав, чи не п’яний випадково його гість. — Перепрошую, але я нічого не розумію…

Міністр скрутно зітхнув, його коротенькі пальці  смикали ланцюжок на шиї, аж Дані здалося, що той от-от увірветься, і срібний знак влади упаде на килим біля її черевиків.

 — Я попрошу вас обох поклястися, що ця інформація залишиться між нами, — зрештою сказав він. — Справа дуже підозріла і не повинна набути розголосу.

 — Кажіть уже, заради Вищих сил! — в душі Дани раптом загорілася краплина надії. Можливо ця знахідка допоможе знайти її викрадене дитя?

 — Високо в горах наші армійці помітили дивну споруду, — пошепки, озираючись навсебіч, немов тут був ще хтось, хто міг би їх підслухати, пробурмотів міністр. — Хатина не хатина, карета не карета, щось зовсім незрозуміле. Здається, цю штуку приніс сюди ураган! 

 — Як буревій міг принести на вершину гори цілу споруду?  — здивувався Вент. — Це неможливо!

 — От тому ми й думаємо, що тут було задіяне… те, про що не годиться говорити… І хочемо спільно з військовими та службою безпеки розробити план ліквідації тієї дивної штуки. І всіх, хто у ній знаходиться! 

Цікаво, що буде далі? Залишилося трішки набратися терпіння, і вже зовсім скоро дізнаєтесь подробиці цієї таємничої історії.

А якщо ви досі не знайомі з Даною та Вентом, то якраз маєте достатньо часу, аби ознайомитися з їхніми попередніми пригодами.

Перша книга "Земля дощу" — безкоштовна

Друга книга "Повітряний замок" — безкоштовна

На третю книгу "Вітер та Соловейко" сьогодні діє знижка 25%!

Натискайте кнопку "Відстежувати автора" в моєму профілі — і вам прийде сповіщення, коли книга “Світи без меж” з’явиться на сайті! 

Отже, до нових зустрічей з улюбленими героями! 

Ваша М.Д.