Історія написання «хронік порталу»


Вітаю, любі автори й читачі ?
Я щиро приємно вражена теплою атмосферою на Booknet. Ваша кмітливість, уважність і щирість справді зігрівають і дають наснагу продовжувати роботу над «Хроніками порталу». Тож хочу поділитися історією створення цього всесвіту.
Ще рік тому я активно повернулася до письма й брала участь у різних конкурсах. Та, на жаль, деякі творчі спільноти виявилися доволі токсичними: мої тексти жорстко критикували, інколи — не дуже справедливо. Я не тримаю на це зла. На той момент я справді вже трохи забула, як писати художні тексти. До того ж мені дуже хотілося додати в історії живу мову Луганщини — щоб одна частина читачів згадала рідну домівку, а інша дізналася, які ми є насправді.
Дехто з авторів закидав, що моя наукова фантастика більше схожа на реферат, ніж на оповідання. Але я не втратила віри в себе. І коли оголосили конкурс на тему альтернативної реальності, я без вагань сіла писати «Хроніки порталу».
Спочатку цей твір був зовсім іншим. Моєю ідеєю було зібрати всі стереотипи, якими користувалися автори творів-переможців. Саме так з’явилася сцена «Лорік і велосипед». Чесно кажучи, я й досі не знаю, чому наявність велосипеда в оповіданні так сподобалася читачам ?
Та через страх нової хвилі критики я тоді покинула писати цю повість.
Але історія не відпустила.
Зображення, створене ШІ, де Лорік летить із велосипеда, я неодноразово пересилала друзям — і навіть людині, яка стала прототипом Лорік. Ми всі сміялися. І майже одностайно чули: це цікаво, це живо, це треба продовжувати.
Так я вирішила змінити фокус і піти глибше в психологію, а не робити основний акцент лише на фантастиці. Усі кумедні сцени в творі — взяті з життя. Поведінка Лорік, її політ на велосипеді, замполіт, Лисий — кожен персонаж має риси реальних людей. Дуже сподіваюся, що вони не надто образяться на мене ?
Тож я щиро рада, що мене прийняли в цю згуртовану й теплу спільноту.
Бажаю всім творчої наснаги, сміливості й віри у свої історії.
І маленьке попередження: Лорік іноді буває дуже бісячою, тому людям зі слабкою психікою раджу ці сцени… пропускати ?

https://www.facebook.com/share/p/14Mw1HS2rYx/

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Кі Цуне
29.01.2026, 10:32:48

♥️♥️♥️

Akagetsu, Вітаю)

avatar
Ромул Шерідан
29.01.2026, 10:16:51

❤️❤️❤️✨

Показати 2 відповіді

Ромул Шерідан, Рада вас вітати в своєму блозі)

avatar
Аса Шель
29.01.2026, 09:54:11

❤️

Аса Шель, )))

Інші блоги
Воу воу сьогодні вийде моя нова гаряча новинка)
Очікуйте о 00.00 Всіх чекаю ! Анотація до книги "Смертельний Піт-Стоп" Я була ідеальним інструментом у руках Віктора — наркобарона, якого ненавиділа всім серцем. Роки брудної роботи й мовчання закінчилися одним
Кетта знову за своє...
Замість подяки — свариться з дочкою. — Навіщо ти розповіла Дему про мою ногу? Хто тебе просив, Ліа? Я не розуміла, чому мама така сердита. Вона б мала радіти, що їй допомогли і тепер нога більше не турбуватиме її. —
оновлення книги "Потяг №117"
Вже завтра — новий розділ. о 9:00 Цього разу буде більше тиші, ніж гучних слів. Минуле знову нагадає про себе, а одна розмова змінить те, що так довго залишалося невимовленим.
А ось і зустріч...
Влад і Вікторія? Дежавю якесь… Мало Стуценку було того, що вони з братом повели у мене Лідію, тепер Влад і до Вікторії клинці підбиває? Думає, що безсмертний? Чи мізки в інший голові сконцентрувалися? Доведеться цьому
Вона ніколи не говорила слово «хочу».
Вона ніколи не говорила слово «хочу». https://booknet.ua/book/kodove-slovo-xochu-b448257 Не тому, що не мала мрій. А тому, що звикла всього досягати сама. Кар'єра. Гроші. Визнання. Світ моди лежав біля її ніг. Та одного дня їй запропонували
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше