Красно дякую Мар'яні Долі за казковий флешмоб.

"Літературне дежавю"

Долучайтесь і ви,це дуже весело й повчально.

Ось мій внесок до движу.

На жаль в доступних книгах немає досить великого уривка чи досить відомих авторів, що їх можна було б вгадати по двох-трьох словах.

А це уривок з іще не опублікаваного розділу книги "в процесі"  - Мій принц з маршрутки

"Сонечко здогадалася, що Даня захворів.

-Ні принцесо. То мене зла відьма зачаклувала. Мені треба тої кропиви, мабуть.

Зараз дам їй кропиву, вона обпечеться, а мені не поможе. 

Дитина впевниться, що воно не помічне. І що життя не казка.

Жорстоко, але ж треба колись дізнаватися правду.

Виповз на двір, під якимсь кущем знайшов кропиву, зірвав її, рука в целофановому пакеті, що залишився на столі, коли малі розбирали свої обіди до школи.

Приніс.

Не допомогло, бачиш, я зірвав, а все одно нудить.

І показав, як саме нудить.

Сонечко зморщила носика. Амбре й справді  з ніг валить. Я що, самим спиртом харчувався?

-Давай сюди. В книжці ясно написано: голими руками треба. 

-Вона пече, ти що.

-Треба терпіти. Як принцеса Еліза. Давай. 

-На.

Сонечко покривилося, руки миттєво почервоніли. Що мені буде з це від Ганни, навіть думати страшно.

Мала принцеса теж терпіла з останніх сил. Тому  не стала нічого плести, а просто вперіщила мене жмутом кропиви по пиці. 

Ой-йо. 

Яка ж вона пекуча, а потім як чешеться.

-Дякую Сонечко.Підставляй ручки під воду, буде легше.

Мала підставила, сльози на віях, мука на личку. 

Ото я придурок, що я наробив. І ще в цьому домі тільки одна ванна кімната - уявляєте?

Але ще є кухня, побіг туди,  набрав каструлю води й занурив туди голову. Попустило не сильно.  Ще й воду розлив, та то витерти можна.

Поки ми надавали собі першу допомогу, Кінь причвалав.

-Що з тобою, братан, чого Анна Софія заплакана?

-То кропива, невдалий експеримент. Бачиш, Сонечко - воно не помічне!

-Бачу, що помічне. Тебе ж не нудить, я тебе розчаклувала кропивою. А ви всі не вірили!

Кінь  одразу зметикував, чим це загрожує, перелякався, але все одно зігнувся від реготу.

Сонечко хотіла образитись, але потім теж засміялася. Ну і я теж, хоч щоки пекли. Але не нудило й голова майже перестала гудіти.

Життя налагоджується."