З вихідними вас, друзі. 

Коли стомитесь відпочивати, зазирніть до продовження, воно вже на сайті.

Мій принц з маршрутки

"Не можу згадати без сміху той час. Я була ще принцеса-початківець (чи початківиця або початкиня, хто скаже, як правильно?)

І ще не вміла керувати обставинами та людьми так, щоб люди  мали повне враження, ніби це їх власні рішення.

Але тут мені на поміч прийшов характер мого майбутнього нареченого.

Є  в чоловіків така риса — вони полюють на те, що тікає.  Хоч тікати мені з квартири було нікуди."

Як  вдалося  тікати не тікаючи?

А що з того вийшло - оте банальне "хотілося, як краще, а вийшло як завжди? "

В Ганни так не буває. В неї хотілося, як краще, то й вийшло краще, хоч не те, що хотілося спершу :)

А хто це в нас такий?

А що зараз відбувається з прекрасним принцом?

"Спішу, ... Бо потім не можна буде нічого такого ще пару років."

Чого "такого"?

Читайте й дізнаєтесь :)