У мене тут намалювалося невеличке свято - рік минув з того часу, як я завершила свій роман "Пройти під веселкою"

Пам'ятаю, як я його писала - навколо багато негативних і тривожних подій, карантин, невизначеність, турботи і переживання... Але життя продовжувалось, і книга дуже допомогла мені ( а за відгуками - і моїм читачам) у будь-яких складних ситуаціях не втрачати оптимізму і бадьорості.

Наразі це одна з моїх улюблених історій. Мені дуже подобаються головні герої, до того ж, у вигляді експерименту я  спробувала вести розповідь від імені одразу обох героїв - Міри та Світа. Міра була безпосередньою оповідачкою, а Світ писав щоденник, де ті ж самі події переказував у рамках власного бачення.

А ще у цій книзі я спробувала створити свій власний, "авторський" світ: зі своїми легендами, історією, незвичайними істотами і філософською складовою. Було страшнувато - чи вставки-уривки з "Книги Землі" не видаватимуться читачеві надто складними для розуміння. Мені навіть радили взагалі викинути їх і залишити тільки романтичну історію -  мовляв, так книга краще продаватиметься. Але після нетривалих роздумів я вирішила залишити все як є. 

Ця історія за жанром - містичне фентезі, і вона близька по духу до моїх оповідань, які я пишу на конкурс "Потайсвіт"  - "Летячи за вітром" та "Скарбник"

Якщо ці  оповідання вам сподобалися, то сміливо раджу переходити до роману - він вас не розчарує! Тим більше, що тільки сьогодні  до кінця дня на книгу "Пройти під веселкою" діє максимальна знижка 25% - її можна придбати лише за 26 грн! 

Буду рада вашим коментарям, адже роздумую над тим, чи варто писати продовження цього роману. Чи нехай залишається так, як є?