Додано
09.02.26 13:44:46
Вже 5000 прочитань книги про бешкетну потраплянку!
Дякую всім, хто доєднався до цього числа! Мені неймовірно приємно, що комусь подобається те, що я пишу! Дякую! А для тих, хто ще не знайомий з цією історією, то запрошую ознайомитись з невеликим фрагментом)) Повністю почитати можна тут: Випадково в магії, невипадково з ним
І ось тут мій “тріумфальний” від’їзд пішов не за планом.
На останній сходинці я заплуталася у мокрому подолі сукні й буквально влетіла в салон, розпластавшись на підлозі, як жаба на асфальті.
— Кляті довгі сукні! Хто їх придумав? Якийсь жінконенависник?! — вилаялася я, борсаючись у купі вологої тканини. — Не день, а суцільне покарання!
Коли мені нарешті вдалося прийняти вертикальне положення й упасти на найближче сидіння, я побачила його. Навпроти сидів чоловік. Неймовірно гарний і настільки ж нестерпно зарозумілий. Він дивився на мої спроби піднятися з таким виглядом, ніби я була настирливою мухою, що перебила його поважні роздуми.
Погляд темних очей з-під насуплених брів просто-таки випромінював роздратування.
Оце так джентльмен! Міг би хоч руку подати, а не споглядати мою ганьбу з кам’яним обличчям. Від сорому я спалахнула так, що, здавалося, дощ навколо мене мав би випаруватися.
— Вітаю, пане! Вибачте, якщо порушила ваш спокій. Було б значно швидше, якби мені хтось допоміг, — не втрималася я від шпильки, намагаючись вгамувати серцебиття.
Його губи ледь помітно сіпнулися, чи то в усмішці, чи то в усмішці зверхності. Він лише здивовано звів одну брову, хмикнув і… просто заплющив очі, демонструючи, що розмова закінчена. Мда, схоже, Ангус зі своєю дивакуватістю був просто зразком вихованості порівняно з цим екземпляром.
Сподіваюся, він вийде на наступній зупинці, бо два тижні в такій компанії — це пряма дорога до каторги за вбивство.

Юлія Марченко
346
відслідковують
Інші блоги
Перший роман з серії у стилі Black Mirror ЗАВЕРШЕНО. «НУЛЬОВИЙ ПАЦІЄНТ»! Додавайте до своїх бібліотек!
Бувають слова, які не потрібно вигадувати — вони самі ллються з душі, бо це те, про що ми мовчимо щоночі під звуки тривог. Мій новий вірш — про найпростіші, але такі недосяжні зараз речі. Про право спати спокійно, планувати
"Лелека для двох". доходить до кінця. Ми разом пережили цю історію, відчули її, раділи і співчували героям. Але вже за два дні я її завершую. Зараз чудовий шанс купити книгу по зниженій ціні. Після завершення
Вітаю, мої солоденькі! Зараз у Моргани все йде шкереберть — проблеми сиплються на голову одна за одною. Як гадаєте, вона запізнилася і візник поїхав без неї? Не хвилюйтеся. Допомога вже в дорозі... ;) Лютер Верон —
– Т…т…ти хто такий? – легінь тремтів, мов осиковий лист. І оце представник незламного гірського народу? Срамота! – Я зараз закричу! Дуже гучно!
– А я тебе вдарю дуже боляче, – пообіцяв я. – Де гроші, Лебовські…
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю!Це круто:)
Mary Pictor-Somnians, Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю Вас!
Шепіт Місяця, Дякую ❤️
Це круте досягнення! Хай з часом там додасться ще кілька нуликів☺️❣️✨
Оксана Дичка, Щиро дякую ❤️❤️❤️
Вітаю! Ще більше вам звершень)
Аса Шель, Дуже дякую ❤️
Вітаю ✨ Нехай попереду буде ще більше звершень, успіхів і натхнення ❤️
Діана Лисенко, Щиро дякую ❤️
Вітаю ❤️✨❤️
Alika Ost, Дякую♥️
Вітаю! Нехай стає ще більше прочитань.
Крісті Ко, Дякую♥️
Вітаю, це чудовий результат! ♥️
Morwenna Moon, Дякую♥️♥️♥️
Вітаю♥️
Настя Ніченька, Дякую♥️
Мої щирі вітання ☺️❣️✨
Оксана Павелко, Дякую))♥️ мені дуже приємно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати