Доброго часу доби, мої чудові)))

Пишу вночі, тому що зрозуміла, що Одержимість повинна з*явитися саме так, різко та несподівано))) Запрошую поринути у,( це мій подарунок вам) абсолютно безкоштовну історію з 18+

Гаряче, одержимо, з емоційними гойдалками та шаленством

все це тут

Одержимість

Анотація до книги "Одержимість"

Я летіла у Сан-Франциско. Що ж у висновку? Зустрічайте, Лінкольн-Сіті на березі океану, ціле літо з чужими людьми, ох, і точно…він - одержимий, нахабний, псих. Хлопець без гальм, у буквальному сенсі слова, який за обставинами, став моїм сусідом, а я його проблемою. Я ненавиджу його. Він ненавидить мене. Між нами війна, котра, впевнена, не закінчиться чимось хорошим.  Не знаю, як мені прожити поруч з цим нестерпним хлопцем ціле літо, тому що він переходить усі межі, а я зовсім не вмію терпіти.  Це якась одержимість на новому рівні, коли ти летиш у безодню, тільки вже нічого не допоможе.  Адже, наша одержимість на двох може призвести до будь-якого фіналу, і не обов'язково, щасливого.

#гаряче #емоційно #незаймана
#владний нахабний покидьок #справжній поганий хлопець

Уривок:

Пальцями, незнайомець, пробігається по моєму оголеному тілу, забравшись під піжаму. І, здається, його взагалі не бентежить, що я явно проти. Особливо, коли чужі руки опиняється у небезпечній близькості до моїх грудей. Повільно рухаюся та намагаюся обернутися. А потім з жахом розумію одне — мені у сідниці впирається чийсь пах, і там…. О Боже, Боже. Там просто до жаху щось непристойне. Ні, навіть в думках не буду озвучувати. Рука ж цього “когось” притискає мене за талію, силою втискаючи у своє неймовірно тверде тіло. Матінка рідна, де ж ти мене кинула?  Страх додає сил.  Раптом це містер Вейтвіл? Може він маніяк? Силою розслабляю пальці незнайомця та повертаюся до нього обличчям. Довго не думаючи, штовхаю його ногами у тіло й, із завмиранням серця слухаю, як цей хтось, падає на підлогу із глухим стуком. 

Завмираю, практично не дихаючи. Так, якщо він і маніяк, то явно вже дуже п'яний, аби щось зробити, тому що у кімнаті стоїть такий запах алкоголю, що хочеться відімкнути вікно й вдихнути свіжого повітря. Незнайомець стогне, повільно встає з підлоги. Навіть у темряві я бачу наскільки він міцний й підтягнутий. Тихо ковтаю клубок у горлі й мовчки спостерігаю. Хто знає, можливо у цьому Лінкольн-Сіті прийнято так зустрічати новачків?

Хлопець, а це точно хлопець, похитуючись, відходить від ліжка й крокує до дверей. Видихаю. Можливо він піде? Ні. Не піде. Над головою спалахує яскраве світло, і я бачу спину, яка вкрита малюнком на всю її ширину — це череп. О май гад. Череп? 

Він обертається й запускає руку у темне волосся. Я не бачу обличчя, та інтуїтивно розумію — це Макс. 

— Якого хріна? — бурмоче він та повертається до ліжка.

Повільно забирає руку від обличчя і я бачу його. Він до біса гарний. Боже, ні, він не просто гарний. Він ідеальний. Ідеальний рівний ніс, розріз очей, чуб, що падає на чоло, пухкі губи, які так і просяться їх торкнутися, гладка засмагла шкіра. І цей хлопець весь у тату. Весь! Руки, прес, дуже такий...м-м-м-м...гарний прес. М'язи на руках. Та всюди. 

— Ти хто? — гиркає він. Ним ще хитає, але блиск, що з'являється в погляді, навіть лякає.

Відхитуюся та швидко відповідаю.

— Кет. Я — Кет! 

— Кет? — перепитує, смакуючи моє ім'я. Раптом на його губах з'являється крива посмішка. — Ах, Кет! Кітті-Кет!

І трохи візуалу на початок історії)) 

І, звісно ж, результати тих, хто виконав усі умови у цьому блозі  Безкоштовне читання / Новинка!  Пишу імена так, як підписані у інстаграмі))) Там теж продублюю. За безкоштовним читанням писати у приват. Хто не напише, той, зрозуміло, без книг))) 

oksanazhezloshtikh

dream_queen_019

mariika_mkslig

_booknet__reviews_

__sonya_dream__

oljagulakova

lerraa_rosse

romanivna_1909