Нічна тиша полонила усе навкруги. Навіть сови мовчали, тільки блимали своїми великими очима, боячись потривожити магію лісу. Лише одиноке виття молодого вовка на повний місяць розривало тишу.
Виття, що сповнене болем та сумом, призначалось тільки одній людині — другу, якого вовк так бажав знову зустріти.

Ось і поставлена остання крапка у творі "Прокляття". Дякую усім, хто слідкував за історією Юрія Вовка та підтримував мене, як автора своїми відгуками та зірочками.

Я люблю вас і ціную кожне ваше слово!

Хто ж ще не читали, запрошую до перегляду. Головні герої уже чекають на вас!