Щиро вітаю вас колеги і читачі із Великоднем!

Бажаю у ці дні гарного настрою, теплих зутрічей із друзями, ріднею та гарного відпочинку! Нехай святковий передзвін принесе здоров"я, добробут і затишок у ваші родини. Усіх благ!

Від себе ж хочу поділитись новим оповіданням, яке бере участь у конкурсі "Потайсвіт". Буду дуже рада, якщо ви завітаєте на мою сторінку чи на сторінку конкурсу, прочитаєте його та залишите коментарі із вподобайками.

   Мавка. Історія Любави 

Анотація 

Мавка лісова - небезпечна красуня, що зводить з розуму і забирає душі задля розваги. Вона живе собі поруч з людьми, вдало користується благами сучасного світу і намагається бути в "тренді". Звідки ж вона прийшла і хто така взагалі? Здається, що ніби й знаєш усе про неї, але насправді, все було далеко не так, як описано у старовинних міфах та легендах. Це історія від справжньої нечисті, яка прагнула бути щасливою.

Книга є самостійною історією життя Мавки, але головна героїня являється також персонажем романів "Як стати відьмою-інструкція до застосування" та "Як закохати в себе відьму- нотатки новачка".

Уривок із оповідання

- Мавко, мавко, а розкажи нам про людей!

- Ану геть звідси, нечисть малолітня! – гаркнула на потерчат, які своїми вогниками засліпили мені екран мобільного.

- Ну розкажи! – канючили троє маленьких пройдисвітів, обліпивши мене, ніби надокучливі мухи.

- Вам, що зайнятись нічим? – знову відмахнулась від них і пішла подалі від болота. Хотіла посидіти у тиші, осторонь від лісової нечисті, але де там!

Пройшовши чагарі по вогкому, нагрітому за день моху, присіла на один із пеньків, поруч невеликої галявини. Протягнуті руки білої густої мряки болота  приємно огорнули мене в свої обійми. Так, хороше, спокійно, особливо, як зараз – вночі. Місячне сяйво заливало цю містину й освітлювало ласкавим відблиском магічного нічного проміння.

- Мавко, ну куди ти пішла? – із чагарів показався вогник, а потім і сам напівпрозорий маленький хлопчик у довгій сорочці та босими ногами.- Вона тут, сюди, сюди! – посвітив ще двом бешкетникам своєю свічкою, яку приречений був тримати у руках навіки.

- Ви дасте мені, хоч трохи спокою? – знервовано поглянула на трійцю потерчат, які пропливли в повітрі й оточили мене по колу.

- А ти про людей нам розкажи і ми відстанемо! - посміхнулась синюшними губами маленька мокра дівчинка, яку втопили не хрещеною, прирікши на долю неупокоєної душі. Її коротке біляве волосся прилипло до обличчя та закрутилось у баранці на щічках. Криваві капіляри, полопані у блакитних очах, зовсім не псували нерозквітлої краси цього дівча. Навіть брудне лахміття, в якому її віддали болоту - єдина тепер одежина, прикрашало, а не псувало  худеньке кістляве тільце, зморене стражданнями. Їй би тільки трохи любові й турботи – глядиш, і з неї могла вирости справжня красуня. Але люди не лишили їй і крихти надії, та вирішили усе по-своєму. Люди жорстокі у своїй підступності, злі у своїх прагненнях і бездушні у своїх темних корисливих почуттях. Це вони справжня нечисть, вони справжнє зло, а не духи священного лісу! Проте, потерчатам цього знати не треба. Вони малі – такими й лишаться – вічними дітьми із невгамовною цікавістю до пізнання світу.     

І трохи візуалізації до оповідання

Ікона, яку побачила Любава.

Лукаш

Лісовик

  Ідол в святилищі Велеса        

Буду вдячна за підтримку. З повагою, Сніжанна.

Читати " Мавка. Історія Любави"