Привіт! Сьогодні я набралася сміливості й вирішила прийняти челлендж від Натіко Маер, яка взяла участь в естафеті зі своїм віршем "В полоні власних почуттів", від якого ніхто не залишиться байдужим. Також дякую поетесі Тирса в голові за естафету))

Хоч поезія це не моє, мені складно об'єднати відчуття у ліоичну форму (я більше за прозу), викладаю свого власного вірша. На ваш осуд))

Березень, 2019

"Згублені почуття"

Скільки б я не намагалася
Вилучити тебе з моєї пам'яті,
Відроджуєшся ти наче фенікс з полум'я,
Й вражаєш моє ослаблене серце.
Під твоїм зваблюючим, затишним
Й підсолодженим поглядом
Я тону... 
І розквітаю, палаю, згоряю, 
Розпускаю фіялкові крила метелика,
Лиш заради єдиного твого погляду.

Настає близька й водночас далека 
Зловісна тиша, 
Втрачена мить, 
Та розбите серце.

Живе згадка сили дотику
Закоханого погляду,
Цілющої сили пелюстків ромашки,
Теплого жару освітленої сонцем посмішки.

Слідом за загублении човном
У бурхливих водах, 
Відчутне голосне серцебиття океану,
Відродження підводних недр,
Від примари до життя.

Як сліди літака солодкого кохання
Переплетені з хмарами у небі,
Обіцяю, ніколи не почуватимуся
Особливою, як тільки в мріях про тебе.
Душею та серцем належатиму
Тільки одному, тобі...

Дякую за увагу))