Сьогодні я опублікував два останні розділи мого оповідання "Вінок від мавки" прочитати яке ви зможете за посиланням. Тож запрошую до прочитання. Маю надіб вам сподобається.

Якщо вона вам сподобалася, то не соромтесь ставте вподобайку та пишіть коментар.

А якщо несподобалася(( - перечитайте ще раз і всеодно напишить коментар (критика завжди вітається, адже дозволяє працювати над помилками, робити твір краще). 

Ось фрагмент,

Пацієнтка зацікавлено роздивлялася відвідувачку і не могла збагнути, що вона від неї хоче. Та простягнула руку до її очей і сказала тихим голосом:

- Заплющ очі і я тобі дещо покажу.

Вікторія послухала її і заплющила очі. Хівря почала щось шептати. «Невже вона таки ворожка» - подумала дівчина. Раптово вона опинилася на якійсь вулиці. Озирнувшись навкруги, Віка впізнала село в якому жив Андрій. Це було дивно і незвично.

- Не бійся – почувся десь вдалині голос ворожки – роби те що я тобі скажу.

- Добре – погодилася вона.

- Йди до бару – промовляла Хівря.

Дівчина пішла туди куди було сказано. В барі небагатолюдно. Грала спокійна музика. Вікторія практично одразу помітила за одним столиком Андрія. Біля нього сиділа Катерина. Вони про щось жваво розмовляли.

- Підійди до них – голос знову озвався – не бійся тебе вони не бачать.

Однак Вікторія стояла незнаючи, що роботи. Вона не наважувалася йти.

- Поквапся. А то все проґавиш – ворожка підганяла її.

Вікторія зібралася з духом і підійшла. Вона стала біля їхнього столика. І дійсно її вони не бачили.

- Ти сказав їй про нас – Катерина промовила до Андрія.

- Та я збирався, Катрусьо – почав було мовити він – але бачиш сталася така пригода. Хіба я міг їй сказати таке.

- Ну то і що. Тобі потрібно нарешті обрати. Вона чи я. – Катруся пильно подивилася йому у оці.

Андрій трохи помовчав. А тоді сказав:

- Добре. Я покину її завтра. Певно ти права так тривати більше не може.

Вікторія почувши цю розмову, вибігла на вулицю. Невже таки те, що вона бачила, коли була мавкою, була правдою. Невже Андрій і справді зустрічався з обома. Зраджував їй з Катериною.

Раптово дівчина прокинулася від того що журнал, який вона тримала в руці, впав на підлогу. Озирнулася навкруги. В палаті нікого не було. «Невже знову приснилося» - подумала Вікторія. Та потім поглянувши на стілець і побачивши там дещо, змусило її відкинути всі сумніви, що все їй не наснилося, а було, насправді, жахливою правдою. Там, на тому місці де сиділа ворожка, лежав вінок з ромашок.