Ви колись писали в співавторстві?

Я раніше - ніколи.

Дуже хотілося зрозуміти, як це взагалі можливо. 

Як незнайомі люди з різним досвідом і  уподобаннями можуть разом писати щось одне?

Як вибрати тему, коли не знаєш співавтора і його уподобань? А співавтора?

На диво як раз це  виявилося дуже просто.

Співавтор має бути теж схильний до авантюр і  експериментів зі словом.

А тема? Про що б ми всі не писали - воно буде про людські почуття і взаємини.

Як це вірно сказано, і як давно, а досі ні додати., ні відняти нічого:

Мурасаки Сикибу

Повість про Гендзі
"Серед цих небилиць є і такі, в яких події розгортаються цілком правдоподібно, торкаючи серця читачів і змушуючи їх думати: «Адже так буває і в житті». Навіть знаючи, що все це лише пустопорожні вигадки, людина може відчувати мимовільне хвилювання. Хіба хто-небудь залишиться байдужим, читаючи, наприклад, про страждання  прекрасної юної особи, серце якої понівечене таємною прикрістю?"

Колись дуже давно і дуже далеко, аж в Японії винайшли любовний роман,  за каноном якого пишуть  і досі всі розповіді про любов.

Ми теж не відходили від канону.

Маємо одного  Студента, чутливого до жіночої краси і одну Красуню з великими планами.

Вони одночасно вирішили жити самостійним життям з усіма його складнощами і свободою дій.

Вони не могли не зустрітися. 

Він не міг не закохатися. Як познайомитись, як залишитись поряд з коханою? 

І це тільки початок.

Що було далі?

Читайте і дізнаєтеся.

Якщо цікаві технічні подробиці: Мені дісталася прозова частина, співавторці - віршована і ще ота стильна обкладинка теж її.

Ми все читали разом, обговорювали. Це було приємне спілкування і дуже для мене пізнавальне.

Тож Тирса В Голові,  дякую за співпрацю від щирого серця.

А всіх вас запрошую переглянути те, що в нас вийшло.

Обсяг не злякає. Лаконічність, як і замилування красою - основна якість зразків, що ми наслідували.

Будемо дуже вдячні за вподобання, додавання до бібліотек і відстеження наших сторінок. І звісно - за коментарі.