В незвіданість невпинно лине час,

Його маршрути нам не осягнути.

Минулий день назад не повернеш,

В майбутнє неможливо зазирнути.

Що має статися - того не оминеш,

Не вдасться обдурити провидіння.

Не знаєш, що вчинити, - роби крок:

Вода не піде під лежачеє каміння.

Життя завжди дарує людям шанс,

Спіраль подій закручується знов.

Нема в історії фатального кінця,

Бо світ із попелу відроджує любов.

Вітаю, добірне товариство!

Ну, ось і "пішла у люди" моя нова повість "Чому у правди сумні очі". Тож персональний привіт усім, хто знайшов час, аби помандрувати сторінками цієї книженції. І, звісна річ, окрема подяка тим доброзичливцям, які поділилися враженнями та відзначили твір "зірочкою".

Маю надію, що не примушу довго чекати й поціновувачів паперової книги. Бо, у будь-якому разі, поява друкованої версії - усього лиш справа часу.

До речі, маю приємну новину й для шанувальників віршованого слова, адже незабаром планую опублікувати невелику збірку своїх поезій. Отож слідкуйте за анонсами! І, звичайно ж, із посмішкою дефілюйте назустріч майбутньому!

Завжди Ваш - В'ячеслав Вєльвєтов.