Цікаво, а ви б як зреагували на такий початок?

Вже викладено проду Роману з елементами детективу "Ласкаво просимо звідси"

- https://booknet.com/uk/book/laskavo-prosimo-zvdsi-b321370

В одному з епізодів я описую реакцію досвідчених і не дуже читачів  на початок оповіді.

Цікаво, чи мої персонажі вгадали відчуття від такого вступу, чи може вони неправі?

"Мабуть щось таке витало в повітрі їдальні. Бо Ксена Мірініель промокнула вуста серветкою  і мовила  кришталевим гарно модульованим голосом: "Чи можу я про щось запитати, вибачте, що за столом?"

- Ма, якщо ти про те, що я нібито не прибрала пісок від кросівок..

-Ні, Настю. Ми це вже з'ясували -  то Персик з вулиці забіг з немитими лапами.  Я про інше, мені по роботі треба знати.

-Оксеню, якщо в тебе нова книга почалася, то я повністю за, але якщо ти не читатимеш нам проди - то я повністю проти - заторохтіла Килина-балерина.

-Звісно, що читатиму. Навіть якби ви від мене ховалися в лісі, я б вас розшукала і читала. - промовила письменниця і посміхнулася так, що всім стало ясно - це вони за нею бігатимуть і проситимуть проду, а не навпаки.

-Я тільки хотіла почути вашу думку про таке:

"Принцеса з народження мала все - таланти до мистецтв, осяйну вроду, незліченні скарби у посагу,  коронованих батьків, першочергове право на трон.

Також вона була з народження записана на перший курс найпрестижнішої у цій галактиці Академії, яку  на час вступу принцеси на перший курс мав закінчити її шляхетний наречений.

Він - звитяжний воїн і окраса галактичного клубу холостяків, за яким побивалося майже все місцеве жіноцтво - від доярки, до князівської дочки, а також їх матерів і бабусь.

Все  життя дівчини було осяйне,  наперед відоме і встелене трояндами без шипів і ліліями без противного різкого зпаху..."

-Божечки, Ксеню, ви взялися за жахастики? 

-Оксаночко, мені вже мороз поза шкірою, бідна дитина, така молода ще...

-Невже ніякої надії, я не люблю. коли погано закінчуються історії про принцес.

-Якщо вбивця не садівник, то непоганий початок...

-Єєєє, вона порине в віртуальний світ і там пропаде серед селфі, сидячи на шпагаті між хейтерами і палкими прихильниками?

-Вона ввесь цей мотлох кине і побіжить босоніж по Чумацькому шляхові за бідним однооким кульгавим, але надзвичайно талановитим квартероном-менестрелем, що  таємно присвячував їй свої хіти?

-Тю, кого цікавить політкоректність в жахастиках, хоча... красуня і чудовисько - це вже 90 відсотків бестселеру.

-А якщо ще й  переклади будуть, це точно має під собою твердий ґрунт.

-Ні, які там менестрелі. За сукубом вона кинеться - рятувати, тому що він  вирішив покінчити з безнадійним коханням до неї, пірнувши в океан із святою водою...

-За Накачаним Гладіатором, в якого шість, ні вісім, ні, краще дванадцять (це щасливе число) кубиків пресу, бездонні блакитні очі, білозуба посмішка на 32 з чимось зуба...

-Повна зубна формула в гладіатора, що регулярно б'ється на арені з такими ж бугаями? Це щось занадто вже  фантастичне, як вважаєш, Оксано? Але початок непогано звучить, дуже моторошно.

-А ваша версія. Сергію?

-Не знаю. А що не так? Це ж принцеса, все наче правильно.

-Дякую вам. мої найлояльніші читачі. А тепер  я поставлю уточнювальне питання: що саме здалося наймоторошнішим в цьому переліку? 

-Нну, так одразу і не скажеш. напруга йшла по наростаючій...

-Точно. Не можна сказати, що з самого початку було ясно, що це жахастик, але під кінець сумнівів не залишилося.

-А ти, Маріє що нам скажеш? Ти ж фахівець у такому.

-Дякую за довіру. Наймоторошніше в цьому початку історії - визначеність. Вона будь-кого налякає, когось примусить зламатися, когось - протестувати. Ніхто насправді не хоче знати, що його чекає в житті чи смерті. І відчуття тривоги справді наростає поступово, з переліком ніштяків посилюється, щоб  перейти в упевненість насамкінець. Цікаво. яке буде продовження, але легкого життя дівчині не буде, це точно. А це був би найнебанальніший сюжет: як у когось все було. а йому за це нічого не було.

Марія подумала, чи казати про ще один аспект, потім стенула плечима і додала, намагаючись не дивитися на стажера (бо це був обов'язок її Ромчика)

І ще можу додати, що завдяки спілкуванню із справжньою письменницею. ми всі набули читацького скілу. і тепер легко розрізняємо всякі тонкощі. навіть несвідомо. А от Сергій явно не з когорти любителів художнього слова. Він не відчув ніякого підтексту, його передчуття мовчали.

Всі засміялися, Драконознатиція виглядала неабияк задоволеною.

-Виходить. я на вірному шляху.

А Марія подумала, що, мабуть, одна з усіх після цього опису згадала Яніну. Які ж тут всі безтурботні."