Привіт, сьогодні мій конкурсний роман "Час Героя" з 2 місця нарешті перейшов на 1 в жанрі "Бойовик". 

"Час Героя" - дуже особлива для мене історія, тут зовсім нема любовної лінії і весь сюжет будується на розвитку персонажів, їх взаємодії, роботі в команді і синергії, а також на розвитку їх здібностей. По суті, це також історія про справжню дружбу і про справжніх героїв(серцем, а не суперсилами))) А ще, про зраду в команді, про довіру, про взаємопідтримку і відданість, готовність пожертвувати життям заради друга. 

Дуже люблю цей роман, тож пропоную вам подивитися анотацію та уривок:

АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ "ЧАС ГЕРОЯ":

— ...Всі ви — талановиті, але дуже погано працюєте в команді. Саме тому ви зараз тут. Якщо у вас не вийде потоваришувати, то вам не дадуть рекомендації і відповідно не візьмуть на практику, навіть не дивлячись на те, що ви всі склали інші бакалаврські екзамени Ваше завдання — врятувати заручника, – він глянув на закинуту десятиверхівку, біля якої ми стояли. – Десь в цій будівлі є злодій та заручник. Крім того, будівля замінована тож на порятунок у вас є рівно сорок п’ять хвилин до вибуху.

Два друга з надздібностями.

Два сильних характери, але надто різні моральні позиції.

Один вважає, що заради вищої мети можна піти на все і людина сама собі бог і суддя.

Інший же вважає, що сила має служити тільки на благо людей, а не на своє власне і що людина — далеко не Бог....

УРИВОК:

— ...Всі ви — талановиті, але дуже погано працюєте в команді. Саме тому ви зараз тут. Якщо у вас не вийде потоваришувати, то вам не дадуть рекомендації і, відповідно, не візьмуть на практику, навіть не дивлячись на те, що ви всі склали інші бакалаврські екзамени, – Влад, наш педагог з командної взаємодії, темноволосий кароокий чоловік років сорока, виглядав доволі стомленим. – Ваше завдання — врятувати заручника, – він глянув на закинуту десятиповерхівку, біля якої ми стояли. – Десь в цій будівлі є злодій та заручник. Крім того, будівля замінована, тож на порятунок у вас є рівно сорок п’ять хвилин до вибуху. 

Завдання здавалося доволі складним, особливо з урахуванням того, що часу давалося вкрай мало. Напевно, це було зроблено для того, щоб поставити нас всіх у стресову ситуацію і подивитися, як ми з нею впораємося. 

— Розмінування можливе? Чи час до вибуху — це просто  стандартна умова? —запитав я в екзаменатора. 

— Розмінування можливе, — Влад кивнув та усміхнувся. — Якщо будівлю буде розміновано, то ліміт часу на порятунок знімається. 

— Зрозуміло, — я теж кивнув викладачу. 

— Готові? — перепитав Влад. 

— Так, – мало не хором відповіли всі ми. 

— Тоді ваш час пішов! – він вистрілив вгору якоюсь червоною ракетою, і ми всі в ту ж мить рвонули до будівлі.

Я розумів, що зараз саме час побільше дізнатися про інших членів команди.

Я більше не дам моїй команді, нехай і новій та тимчасовій, програти просто тому, що ми не змогли домовитися. Але часу було мало, і тому я сподівався, що вони зрозуміють, що це реально потрібно, і мені не доведеться їх вмовляти.

— Ваші здібності? — швидко спитав я інших. 

— Я — Юміко, можна просто Юмі або Ю, —  низенька темноволоса дівчина азійської зовнішності мило посміхнулася мені. — Моя спеціалізація — точна стрільба, дальній бій. Поки що стріляю через медіум-рушницю, в майбутньому зможу стріляти й без неї, принаймні, так стверджує мій викладач… а також лікар, який досліджує роботу мого тіла та здібності.

— Ден, танк, спеціалізація — ближній бій, — сказав високий підкачаний хлопець з таких самих боржників, як і ми всі. — Мене майже неможливо вбити, тож я підійду для того, щоб вимотувати противника.

Ден виглядав доволі надійно.

Такі  хлопці і стають лідерами команд. Сильні, вольові, з бойовим ухилом здібностей. Саме від нього на вісімдесят відсотків буде залежати успішне звільнення заручника.

— Аля, хілер, — блондинка з нафарбованими червоною помадою губами також усміхнулася. — Зцілюю поранення будь-якої складності, але маю ліміт на використання сили.

Блондинка ж, на відміну від Дена, довіри не викликала.

Виглядала занадто зверхньою і слабкою. А роль хілера команди також є критичною. Хоча, в зв’язці з сильним лідером, вона теж може почати більше старатися... 

— А чого це ми взагалі маємо тобі все це розповідати? – на мене подивився останній член нашої команди: підкачаний світловолосий хлопець. – Хіба ти не той студент-заочник? В тебе хоч здібності є? Чому ми маємо тебе слухатись?

Як багато запитань... Все ж, я ненавиджу працювати з людьми. Недарма навчався дистанційно. Але з практичними екзаменами дистанційно не впоратись.

 Впевнений, що незважаючи на його негативний настрій, він, також як і всі, хоче нарешті скласти цей іспит, тож треба йому нагадати... 

— Тому що це завдання на командну роботу, – я поглянув на цього придурка. – Можливо, ти й хочеш вдруге провалити цей іспит, але я налаштований пройти його і нарешті піти на практику. А здібності... Якщо не вдаватися в деталі, то моя здібність — високий інтелект. Саме тому я тут.

— Що за дурість! Хіба це взагалі здібність? – пробубнів цей придурок. 

— То як тебе звати? — таки перепитав я хлопця.

— Рома, — нарешті відповів він.

Тоді я лиш усміхнувся: ще не знав, що саме цей день стане початком кінця... Саме в той день усіх нас остаточно втягнули в протистояння, до якого ніхто з нас не був готовий…

ЗАПРОШУЮ ДО ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ "ЧАС ГЕРОЯ" ВСІХ, ХТО ЛЮБИТЬ ПРИГОДИ І ГЕРОЙСЬКУ ТЕМАТИКУ!))

Тут є картинка, якщо не видно - поновіть сторінку)

Тут є картинка, якщо не видно - поновіть сторінку)

І, як завжди, буду рада почути думки читачів щодо роману)))

+ Дякую всім читачам і авторам за підтримку))