Привіт, друзі! Наталочка Девятко започаткувала цікавий флешмоб, у якому наші герої мають поділитися своїми сновидіннями. 

Пропоную вашій увазі уривок з мого першого роману "Місто бажань":

Мені снилося, що я пливу по чорній річці. На березі стоять люди, але я їх не впізнаю - обличчя потопають у димчатому мареві. Вони щось кричать услід, просять повернутися на берег, але тепла вода відносить мене далі, і далі. Пливти все важче, здається, що річка починає густіти. Моє тіло сковує втома, темна рідина заливається до рота, засліплює очі. В мене не залишається сил боротися, і я йду на дно. Раптом, десь з глибини чується голос дідуся: «Ніка! НІКА!!!».

Відкрила повні сліз очі. Навколо була така ж темрява, як і уві сні . Я не могла дихати, та не вода, а гіркий дим заповнював мої легені. Я підскочила з ліжка й, затуляючи рот рукою, увімкнула світло. Чорній, густий, як смола, дим просочувався у кімнату, а язики полум’я намагалися пролізти крізь щілини під дверима. Кинулася відкривати замок, але він не піддався і лише обпік мені руки. У голові почало паморочитися, кисню катастрофічно не вистачало… Хотіла отримати хоч один ковток повітря, почала пробиратися до вікна, але чорнота навкруги була сильнішою. Усе навколо зникло, я падала, падала, падала…

Передаю естафету Дар'ї Новицькій. Впевнена, у неї є багато цікавого)))