Хеппі енд, або сльози?

Вітаю, мої дорогі читачі та користувачі цього чудового сайту!

Мені, як автору-початківцю, дуже цікаво, який фінал більше торкає за душу читачів: щасливий, або ж навпаки - сумний? А як думаєте саме Ви?)

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Asteriya
01.03.2021, 21:43:39

Все залежить від Вашої історії. Воно якось саме має з'явитися у голові, щоб Ви зрозуміли: "О, такий буде кінець!" Але ніколи, чуєте? Ніколи не треба думати про те, як буде ліпше для читачів чи що їм більше сподобається. Не думайте про це, розвивайте сюжет у такому руслі, в якому Вас веде перо. В іншому випадку – просто загубите себе.

Ольга Довженко
01.03.2021, 22:03:39

Asteriya, Щиро дякую Вам за такі слова, вони дійсно є гарною настановою ❤️

avatar
Ана-Марія Еріш
01.03.2021, 15:14:15

Ну, якщо чесно, тут важко вгадати))) Я люблю трагічні фінали, але тут виходить залежно від історії. Інколи не такий вже й хепі енд. Якось так)

Ольга Довженко
01.03.2021, 18:29:48

Ана-Марія Еріш, Дякую Вам))
Я, наприклад, люблю поплакати в кінці. От і цікавлюся, як люблять інші читачі)

avatar
Юлія Mimosa
01.03.2021, 17:29:48

Я люблю щасливі закінчення.

Ольга Довженко
01.03.2021, 18:27:21

Юлія Mimosa, Дякую))

Інші блоги
Гаряча Новинка • Фол. Дві смужки від Капітана
Любі читачі, запрошую вас до нової історії! ❣️їй 32, йому 22 ❣️випадкова вагітність ❣️він закохується першим ❣️футбол і команда ❣️дуже відверто Я переплутала номер у готелі і переспала з незнайомцем. Та я навіть
Марко, якого я не планувала ✨
Коли я починала писати "Не за сценарієм" — Марко мав бути простим. Легковажний, безвідповідальний, трохи набридливий. Такий що дратує з першої сцени. Але він вийшов іншим. Десь між другим і третім розділом він почав
✨а хто це в нас тут такий?✨
❣️Мій особливий другорядний персонаж❣️ Як же він мені сподобався)Поки чекаємо на його появу, а це буде в понеділок у Порушеній клятві, тримайте невеликий уривок: — Саме так я й відреагувала. Він ще трохи помовчав,
Екскурсія світами мертвих
Вимкни світло та забудь про затишні уявлення про потойбіччя з білими хмаринками чи тихими цвинтарями. Для наших предків світ мертвих був не просто абстрактним місцем упокоєння — це була цілком конкретна, матеріальна
Моя остання книга...
Починається ось так: Весна була прохолодною. По небу пливли хмари, погрожуючи дощем, який так і не зірвався. Сонний Київ прокинувся й загудів у звичному ритмі міста. Дівчина куталася у весняну куртку, прикриваючись від
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше