«Прочитай мене» № 2 Елани Чунту

Ейларіс Вальєн, «Терапія спогадом»

Так як кілька книг з марафону залишились без читача, я вирішила підхопити і з вільних вибрала книгу, про яку вже були  дискусії на сайті. Тож тепер приєднуюсь до числа читачів з n+1 думкою.

Про сюжет: головна героїня, Софія, стикається з речами, які важко пояснити. Спогади, що викликають сумнів; записи, написані її почерком, проте вона не пам'ятає саме  те; відчуття, що не вона керує своїм життям, а хтось пише текст і змінює події.

Заявлені жанр і тег (трилер, конкурсний «дуже дивні справи») дають натяк на містичне пояснення подій. З іншого боку, не можна відкинути і цілком раціональні пояснення (сон, кошмар, дисоціативний розлад, наявність сталкера або недоброзичливця, який впливає на тіло чи розум героїні у своїх цілях). Раціональна версія тим більше має право на існування, що у Софії було складне минуле -  токсичні стосунки, госпіталізація.

Стиль: чесно визнаю, що стиль дуже на любителя. Читач, який любить так званий «формат букнету» (короткі розділи, швидкий перебіг подій, акцент саме на екшені і змінах, а не на описах) буде розчарований. Для тих, хто цінує повільний темп, наявність деталей, красиві і розлогі описи – саме те. Я як читач десь посерединці: перший розділ дався важко, надалі детективна інтрига затягнула.

Не  те щоб 100% недолік, але так, треба час, щоб звикнути на початку. Тому з точки зору традиції масової літератури – є ризик, що після першого розділу читач не піде далі. Однак якщо оцінювати літературні прийоми – на загальну мету вони працюють.

Поки що я прочитала 7 розділів, тому що почала читати, коли марафон вже добігав кінця, але збираюсь прочитати далі.