Акція для нових читачів!

Друзі, я завжди дуже хвилююся, коли відкриваю передплату на свої книги, і сьогоднішній день - не виняток.

Відсьогодні мій "службовий роман" ""Чорна королева" продається. Чому його вигідніше придбати в процесі, ніж після завершення? Бо до того, як я поставлю останню крапку, книга коштуватиме всього 35 грн., а після завершення буде дорожчою. Також зараз діє акція для нових покупців ( тих, хто купує мої книги вперше) - придбавши будь-яку книгу за повною ціною, ви впродовж трьох найближчих днів можете скористатися знижкою 15% на всі інші мої комерційні твори! Це дозволить заощадити, адже книги залишаться у вашій бібліотеці і ви зможете читати їх у будь-який зручний для вас час стільки разів, скільки забажаєте))

А тепер про "Чорну королеву". Події тут почнуть розвиватися дуже стрімко, і оновлення будуть виходити щодня. На вас чекає офісна історія, де знайдеться місце і для кар'єрної боротьби, і для роздумів про гендерну рівність, і водночас для романтики та різних курйозних ситуацій.

Кому сподобається? Якщо ви читали мій роман "Альтер его"  - то, впевнена, й "Чорною королевою" залишитесь задоволені.

А всім, хто ще тільки збирається познайомитися з новинкою, дарую невеличкий уривок:

***

Все ж він не хотів брати її на роботу під своє безпосереднє керівництво. Знав, що нічим хорошим це не закінчиться. І разом з тим, усвідомлював —  коли вона почне працевлаштовуватися сама, вийде ще гірше.

Єва виросла цілковито непередбачуваною особистістю. У цьому вона була схожа на нього самого. Він замолоду теж багато чудив, то вже десь після сорока взявся за розум… Але він був чоловіком, а на витівки представників сильної статі суспільство часто дивиться крізь пальці. Молодій дівчині ж багато яких вчинків можуть просто  не пробачити…

— Послухай, — сказав він уже трохи м'якше, — в мене є одна ідея. Чи не хотіла б ти стати головним редактором глянцевого журналу? 

Єва широко розплющила очі. Цієї миті він упізнав у ній те саме маленьке смішне дівчисько, якому колись приносив цукерки та мандаринки "від зайчика" і яке до восьми років вірило в Діда Мороза.

— Ти жартуєш? — недовірливо спитала вона. — Я ж така-сяка, нічого не знаю, нічого не вмію. Не боїшся, що твій журнал збанкрутує? 

— Вовків боятися — в ліс не ходити, — пожартував Ігор Олександрович. — Але редактором я тебе зроблю за однієї нескладної умови…

— Це ще що за умова? 

— Ти маєш ці півроку, до отримання диплому, відпрацювати там як стажер. Нічого складного, даватимуть завдання, куди сходити, про що написати. Ти ж у нас любителька різних світських заходів, будеш поєднувати корисне з приємним.

— Може, й так, — Єва виглядала замисленою. Вона старанно шукала підвох у батькових словах, адже не міг він ні з того, ні з сього стати таким сумирним і поступливим. — І отак, я півроку побуду там стажером — а потім одразу стану головним редактором? 

— За однієї умови, моя люба. Якщо ти увесь цей час будеш добросовісно виконувати свої посадові обов'язки, не викидатимеш жодних коників, і твій безпосередній керівник не матиме до тебе жодних претензій. В іншому випадку мені доведеться відмовитися від своєї обіцянки.

— А якщо мені самій там не сподобається? — з викликом спитала Єва.

— Тоді сядеш знову на студентську лаву. Вдома байдикувати не вийде. Або вчишся — або працюєш! Нахлібники мені не потрібні.

— А що то за журнал хоч? — Єві стало цікаво. Вона ніколи в житті не купувала і не читала глянцю. Навіщо, коли є інтернет?

А от її мама дуже полюбляла яскраві, блискучі тижневики і щомісячники, могла годинами гортати їх, насолоджуючись перипетіями чужих оманливо-красивих життів…

— Він розрахований на чоловічу авдиторію. Я тільки недавно його придбав, попередній власник був схиблений на шоубізі, але я хочу зробити з нього серйозне, престижне видання. Для дорослих, ділових чоловіків. Називається він "Джентльмен".

— О Боже, яка банальна назва! 

— Якщо станеш головним редактором, то зможеш змінити її, як сама побажаєш, — Ігор Олександрович задоволено посміхнувся. Схоже, йому таки вдалося зацікавити доньку, може, тепер її енергія таки спрямується у правильне русло.

— Тату, ти неправильно висловився. Не "якщо", а "коли". Тому що це лише справа часу!

— Сподіваюся, тобі буде легко дотриматись умов нашої домовленості, — Вірський зробив останній ковток і відставив чашку убік.

— Подумаєш, складнощі!  — Єва закотила очі під лоба. — Вважай, посада головреда у мене вже в кишені!

— Ну що ж, поживемо-побачимо. Вже з понеділка можеш виходити на роботу. Документи для оформлення та список твоїх обов'язків тобі надішлють на електронну пошту. Бувай здорова!

І він швидко піднявся та вийшов із кав'ярні, залишивши Єву наодинці з її тістечками та кар'єрними планами…

***

Якщо ця історія вас зацікавила, переходьте за посиланням  та насолоджуйтесь))

Оновлення  будуть щодня, якщо в мене не трапиться якихось дедлайнів))

Приємного читання та гарного настрою!