Вперше я взялась за написання роману у жанрі СЛР. Це був своєрідний експеримент – зможу чи ні? Мабуть цей експеримент все-таки провалився. Ах, з яким азартом я розпочинала! А далі не раз виникало бажання залишити все, видалити книгу і не соромитись.
- Що зроблено, те зроблено, - заспокоювала я себе.
І стиснувши зуби продовжувала писати.
Іноді кидала відразу по два розділи, а іноді взагалі по чотири (це був той самий період, коли розчарування дійшло до критичної точки). Відверто кажучи, я хотіла вже якнайшвидше завершити роман, щоб відчути себе більш-менш вільною.
Хотілось вже сісти за своє недописане фентезі. Або все-таки почати писати свою наукову роботу.
Хочу сказати, що «Панна Зміювата» зазнала фіаско. І не допомогли їй ні добряче здавалось би «продумані» цитати, ні описи природи, ні симпатичні персонажі, до яких я прикипіла всім серцем, ні соціальні теми на кшталт булінгу у школі. Хоча останнє мені видалось якраз важливим.
Ви коли – небудь задумувались, що сталось з тими людьми, над якими знущались у школі? Я маю на увазі – якими вони стали? Сильними чи може вони здались і стали такими, якими їх хотіли бачити їхні однокласники?
Ще одна тема, мабуть одна з найпопулярніших, паразитування на інших.
А недавно я бачила десь тут обговорення про чужоземні імена у творах наших рідних авторів.
- Сама не без гріха, у тебе ж персонаж Крістіна! – скажете ви.
Втім я маю дещо своєрідне виправдання, а ось і воно:
« - Більшість моїх знайомих Христин називають себе Крістінами і уявляють себе іноземками. Це так безглуздо.
- Бути іноземцем?
- Ні, брати чуже ім’я, яке не належить тобі. Щойно якась Христинка, Даринка, Наталочка чи ще якась дівчина із провінції їде у велике місто, вона раптово стає Крістіною, Дашею, Наташею. Інше ім’я – інша людина, вони саме так думають. Не змінюй своє.»
Таких Крістін є доволі багато. Вони є скрізь і це стає вже нормою.
Головна героїня роману Крістіна свідомо змінює своє ім’я, відрікаючись від свого минулого. Вона хоче почати нове життя, надіючись, що нове ймення змінить ставлення до неї. Але чи можна відректись від себе?
Так, я заклала у роман «Панна Зміювата» доволі багато таких роздумів. Те ж саме конкурсне «кохання не купити», яке буквально вистрибує ледь не у кожному розділі…
Власне, це мабуть все, що я хотіла написати. Якщо хтось напише відгук під книгою та вкаже на помилки – буду неймовірно щаслива!
Всім добра і сонця! Воно потрібне нам у цю холодну зиму)))
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦей жанр потрачений, що б ви туди не заклали. Зіпсували своїми: владними хєроями, утриманками і драконами. І фентезі псують. От туди і публіка відповідна підтягнулась. Їм, щоб гаряче і хепі енд.
Вертайтесь в інші жанри. Читачів менше, але закладені речі знайдуть і оцінять.
Іван Дурський, ви мене просто змусили розтеклися по підлозі від сміху) Дякую за гарні ідеї!
До мене теж дійшло, що слр доволі важкий жанр для мене, як би це дивно не звучало) Якщо жахи, детективи, фентезі, різні короткі оповідання пишуться легко, приємно, то слр іде дуже важко. Нехай я уже й пишу 2 книгу в цьому жанрі, але все одно важкувато. І в порівнянні з іншими жанрами, я трохи почуваюсь в ньому нікчемою) Можливо, я просто втомилася від цього, можливо, ще й зміню якусь думку, але слр, однозначно, не такий простий жанр, як здається з самого початку. Вам також успіхів у тому, що близьке серцю і в усіх починаннях ❤️ Дякую, що поділилися своїм досвідом
Олена Блашкун, (～￣▽￣)～❤❤❤
Хоч твір і не читала, але все одно вітаю із завершенням :)) хай там як, але вашому терпінню можу позаздрити, бо я навряд чи змогла би писати те, що йде важко, себто не в улюбленому жанрі ಠ_ಠ точно би закинула. Хоча, тут є нюанс, бо коли опублікував книгу, то справді по-людськи буде її вже закінчити, але в тому-то й моє щастя, що я книги не поспішаю публікувати, навіть, якщо вже маю приблизний план подій :"D Ну що ж, найголовніше - досвід)) ви спробували пописати в цьому жанрі, побачили результат, зробили висновки і все))), якщо він справді настільки чужий вашій душі, то краще до нього не лізти і писати те, що реально до вподоби :D❤ Та й, як ви писали у відповіді на коментар Кушнір Олександри, світ фентезі, світ, що виринає суто з нашої уяви, він набагато привабливіший, хочаб тому, що по-справжньому допомагає відпочити від буденності ✨
Погоджуюся, ті три букви реально страшні х) Сама експериментую у цьому жанрі, і почалося запалом, а зараз розумію, що не так вже і легко це писати. Як закінчу, теж візьмуся за фентезі, де наразі продумую краще (ніж було) сюжет. А щодо іноземок... Маю серед знайомих Христину, яка звикла, коли її "вкорочують" до Кріс. Ставлюся я до цього нейтрально - не ненавиджу, бо не моя справа, але і не дуже подобається. В текстах можу всяке ім'я їсти :D До слова, додам вашу "Панну" собі, почитаю якось;) Вам теж натхнення і хорошого настрою! Експерименти корисні~
А мені схотілось почитати) Тим не менш, не засмучуйтесь, адже це насправді досвід! І добре що не такий вже гіркий))
Зате ви зрозуміли, куди вам варто рухатися. Найперше, це принесло вам досвід, з якого ви зробите висновки:)
Інна Камікадз, Так, ви праві) Варто було спробувати. Незважаючи на всі труднощі мені було навіть цікаво. Можливо колись я знову візьмусь за СЛР)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати