Добрий день, любі читачі! Букнет каже мені, що вас побільшало ще на сотню – уже понад 500! Отож за традицією, як обіцяла ще отут, продовжую знайомитися з кожною сотнею нових читачів через розповіді про себе. Нагадую, це буде чергова історія, де Авторка знову ненадовго приміряє на себе роль Героїні.
До речі! Цього разу я святкую ще три по 500 – помітила, що вже три мої книги перетнули позначку у 500 зірочок! Мені надзвичайно приємно, тому дякую кожній/ому читачці/читачу за ці зірочки, які так надихають! Також нагадую, що зараз виходить слр "Бідна родичка" - якщо ще не читали, тицяйте сюди.
А ось і обіцяна історія.
Про вершини
Героїня ніколи не жила глобальними амбіціями. Короткострокові цілі, маленькі мрії, головне - гармонія і душевний спокій. Щодо решти - як випаде, так і буде. Їй не раз казали, що вона марнує свій потенціал. Та що там, у хвилини просвітлення Героїня сама собі це каже, але потім думає - хіба ж?
Одного разу вона десь прочитала, що у кожної людини повинен бути свій спосіб підкорювати вершини (може не дослівно, але приблизно про те йшлося у черговому мотивувальному текстику). Героїня сильно замислилася.
Ну, з гірськими вершинами все ясно. Тут просто. Говерлу підкоряла - з охканням і наріканнями, але підкоряла. Пікуй (той, що найвищий на Львівщині, і "хто не знає Пікуя, той не знає ніх...") і ще кілька карпатських гір - теж підкорювала, і теж з охканням. От Халласан на корейському острові Чеджу без охкання - бо рот був відкритий від подиву як не через викладену дощечками доріжку до вершини, то через вигляд на океан, що відкривався з гори.
Словом, з гірськими вершинами Героїня більш-менш знає, що там і до чого.
От з життєвими вершинами біда. Бо що рахується за вершину? Закінчити школу з золотою медаллю? Вступити в гарний університет і провчитися 5 років зі стипендією? Звільнитися з роботи, а потім ще пару років писати на вмовляння колишнього начальника йому статті, бо більше ніхто не пише так, як йому подобається? Одружитися з найчудовішим на світі чоловіком (хай і на свою суб'єктивну думку)? Отримати понад 500 зірочок на три книги на Букнеті?
Чи може підкорювати вершини - це не про кінцеву мету, а про те, що триває постійно? Наприклад, мати змогу щодня сідати за письмовий стіл, і щоб щодня хтось читав те, що пишеш. Або оточити себе правильними людьми - хорошими колегами, надійними друзями, врешті однодумцями у соцмережах. Чи знати, що твої вірші справді хочуть почути на чергових поетичних читаннях, куди запрошують. Або й просто несподівано закупитися книгами, ледве донести їх додому і потім довгими вечорами ковтати одну за одною.
Героїня починає щоразу радіти таким втішним висновкам, а потім хнюпиться, бо щось згадує.
Згадує, що ні тобі грамот, ні дипломів. Ну тобто, всі, що є, вже припали пилом. Шкільні, поетичні і ота позаторішня з Шацьких озер - за те, що гарно поплавали на байдарках. (Але хіба грамоти й дипломи - не для того і є, щоб припадати пилом? Пилом не припадають тільки емоції.)
Коли настає така бентега, Героїня іде обіймати чоловіка, підливати фіалку Поліну і каланхое Соломію (до речі, нещодавно з'явився ще й сукулент Адріян) і сідає за письмовий стіл. Бо, зрештою, тут вже чекають понад 500 читачів. І це точно гарна вершина. ;)
Отож, дякую, мої дорогі, що зі мною і що читаєте! Сподіваюся, мої книги дарують вам гарні емоції, і я постараюся, щоб так тривало й надалі!
П.с. До речі, я довго думала, яку історію створити, відзначаючи таке важливе число. Якщо маєте запитання чи пропозиції щодо того, що хочете дізнатися про мене з наступної історії, пишіть) Може хочете прочитати щось про кохання? Про невдачі або про смішні моменти? Мотивувальне чи кумедне? Замовлення приймаються))
Щиро ваша Устина Цаль
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА я таки хочу про кохання. Найкращий чоловік у світі вартий того, щоб про нього розказали трішечки більше. Якщо коханий удостоївся від вас такого титулу, то "дракона" він однозначно вбив).
А якщо про щось інше, то дуже хочеться почути щось позитивне.
Чекаю ваші наступні 500, адже вони без сумніву будуть.
Люба, Дякую за такі слова, побачимо, можливо розкажу щось інше, а можливо поділюся й цим!)
Вітаю з досягненнями! Ваша творчість справді варта більшого. Іще з новим улюбленцем Адріяном))
Я б із задоволенням пішла в гори, та, на жаль, мандрувати можу лише на сторінках книг. З цікавістю прочитаю будь-яку історію))
У кожного свої вершини і я бажаю вам і надалі досягати їх!
Ліна Алекс, Дякую дуже, Ліно!)
І Вам навзаєм бажаю творчих вершин!)
Ахаааа)) я точно Ваша вершина))), ба Ваші твори мене підкорили))))
Обожнюю гори!!!! Це те, що можеш згадувати постійно!!! Сонячні промені, безкрайнє небо, зоряний Чумацький Шлях)))
Рада, що до Соломії та Поліни додався це такий чудовий екземпляр, як Адріян (але де ж фото?))))
Хочу почитати Ваші вірші, а ще дізнатись що викликає у Вас сміх та якусь веселу історію із життя
Alesia, Без сумніву - Ви моя вершина, дякую, що Ви тут))
Ох, я теж закохана у гори)
Якось неодмінно поділюся фото Адріяна)
Дякую за ідеї, гадаю, мої вірші теж колись з'являться на Букнет)
Оооо!! Люблю ці перетворення в Героїню і ще оці тексти, кінцівки на замовлення!!)) Хочу дізнатися про смішні мотивуючі моменти!)) Щиро ваша читачка)
Олена Когут, Дякую!)) Тоді наступна або котрась з наступних таких історій неодмінно буде смішною і мотивувальною))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати