Анонс, або чому я дивлюсь кіно про поганих хлопців

Ці вихідні були сповнені драми. Ці вихідні я присвятила акторській харизмі і вмінню грати поганих хлопців. А все чому? Бо я знайшла прототипа головного героя для свого нового роману, який я давно обіцяла читачам. Ті хто читав "Лялька, або бухгалтер на вимогу" памятають, що має бути ще історія Кітті і Дена.

І це не гумористична проза. Адже там дівчина перенесла кілька хірургічних операцій і, здається, втратила можливість завагітніти та народити дитину. Який же хепі-енд можливий в цій історії спитають у мене? Я не знаю. Тому і пропоную прожити цю книгу разом з Катею, навчитись разом з нею знову кохати і жити щасливо. Пропоную прожити цю історію з Денисом, подивитись як з безвідповідального шалопая він претвориться на дорослого чоловіка.

Стартуватиме книга вже в лютому. Хто не хоче пропустити - не забудьте перевірити чи підписані ви на мою сторінку.

А поки пропоную для ознайомлення анотацію.

"ШИБАЙГОЛОВА"

Я той, гірше якого бути не може. Завжди чув в свою адресу, що я безвідповідальний, черствий шибайголова.  І я виправдав своє прізвисько. Я зустрів найніжнішу і найневиннішу дівчину. І я її зрадив двічі. Першого разу, коли покинув вагітну розгрібати проблеми, другий – коли ледь не вбив її, не справившись з керуванням автомобіля. Чи зможе вона пробачити мене, коли я сам не маю для себе прощення?

Він помилка батькової молодості, яку той волів сховати далеко від нашої сім’ї. Він моє кохання. Болюче, важке і несправедливе. Заборонене. Той кого треба забути назавжди, бо все що він може - лише руйнувати навколо себе світ. Але я не могла його не любити, бо це значило вирвати своє серце і померти. І я померла. А потім відродилась, змирилась з своїм сірим існуванням. Навіть повірила, що все може бути добре. Поки одного дня він знову не повернувся. Та навіщо? Щоб знищити мене остаточно чи відродити з попелу?

Ну і дуже рідкісний момент в моїй творчості це візуалізації. Рідко, дуже рідко я знаходжу вдалий образ для глоловного героя, який би була готова представити читачу. Але не цього разу. Мій Денис Вовк, дуже, ну дуже схожий на отого хлопця внизу. Впізнали?