Друга частина підійшла до кінця!

Вчора був опублікований останній розділ другої частини, яка кидала головного героя у масштабні протистояння проти моторошних монстрів з Європи та Близького Сходу. Він зумів вижити навіть у окупованій чудовиськами Московії та повернутися на землю своїх батьків. Однак далі легше не буде. Межа зазнала занадто багато атак з боку потойбічних істот, тому протистояння більше ніколи не будуть локальними. У третій частині (уже написаній) читачів чекатимуть фатальні баталії, легенди українських доріг, шабаші та стежки вурдалаків. Ми з вами опинимося у країні, міста якої зазвичай вимикають наніч вуличні ліхтарі. Протистояння не знатиме кінця, доки справжнє зло не скине свою маску!

Якщо готові виступити на захист світу людей, тоді переходьте за посиланням.

Тарас Мельник. Вимкнені ліхтарі.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Orest Varanytsia
14.01.2021, 15:55:38

Чекаю з нетерпінням продовження.

Тарас Мельник
14.01.2021, 16:20:21

Orest Varanytsia, Дякую за увагу до твору!!!

Інші блоги
Таємниці темної сторони
Опублікував декілька оповідань зі збірки "Таємниці темнох сторони". Не знаю, я поки чомусь не готовий викладати усе. Подивимось далі, як піде. Ця збірка не звичайна, бо складається із доволі реальних випадків, які,
1 рік на Букнеті!
Сьогодні рівно рік, як я натиснула кнопку "Стати автором" на Букнет. То зараз самий час подивитися на цей шлях і побачити, що трапилося. І я в шоці, бо за цей рік вдалося більше, ніж я могла собі уявити: 670 читачів стали
Про яку з сестер пишемо наступну книгу?
Всім привіт, мої любі! ♥ У мене до вас є важливе запитання, особливо до тих, хто зараз разом зі мною проживає історію «Тонкий лід». Оскільки у нашої головної героїні Ніки є три сестри, я вирішила, що кожна з дівчат
❤️ 777 ❤️
Любі читачі, я дуже щаслива, що вас більшає! Це неймовірна кількість для мене! Дякую вам за те що читаєте і підписуєтесь! І хоч у мене шалено сьогодні болить голова, я щаслива. Дякую вам ❤️ ❤️ ❤️ З теплом
Питання на сто мільйонів
— Вікторіє? З тобою все в порядку? Кава збіжить… Григорій підходить зі спини, і його долоні — важкі, теплі й такі вже рідні, лягають мені на плечі. Він абсолютно спокійний. І саме це лякає найбільше. Григорій занадто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше