"Сто мільйонів зірок для тебе" - фінальне слово

Роман «Сто мільйонів зірок для тебе» завершено! Попри непростий сюжет, ця книга написалася швидше, ніж інші - десь за місяць, але потім ще багато-багато редагувалася. Навіть вчора останню главу тричі вичитувала й коригувала, доки не залишилася задоволеною.

Насправді цей роман завів мене (і вас))) туди, куди й не сподівалася. Тож за традицією, розповім трішки про процес.

1. Назва. Це той випадок, коли я вкрала назву сама у себе)) Назва «Сто мільйонів зірок» задумувалася для іншої книги, там головний герой мав бути знаменитістю, зіркою. Але коли шукала назву для цієї, потрібна була якась стрижнева ідея, метафора, і якось так воно… словом, обіграла про «зірку з неба», додала «для тебе», і вийшло, що вийшло (і ні трохи про це не шкодую). А та інша книга якщо й вийде, то вже під іншою назвою.

2. Герої. На ідею книги мене наштовхнуло саме бажання створити інакшого головного героя – не отого клішованого багатія – владного, холодного, який глибоко у душі ховає рани і нікому не показує, а вразливого, місцями слабохарактерного, здатного відкрито говорити про свої почуття і віддано кохати попри все. Щоправда, Адріян все ж вийшов кращим, ніж планувала з самого початку, а Марті навпаки довелося приписати багато нехорошого.

Зізнатися, мене трохи дивувала, дорогі читачки, ваша недовіра до того, що чоловік може так безоглядно, щиро кохати)) Але потім я згадала ситуацію з життя і зрозуміла, що й сама переживала подібні перестороги, які врешті виявилися марними. Тож можу побажати вам такого всепоглинального кохання і запевнити, що такі чоловіки існують (навіть якщо не завжди вони на додачу ще й мільйонери) ;)

3. Сюжет. Якщо чесно, десь з середини книги сюжет звернув не туди, куди планувалося. Лише кінцівка залишилася тою, що й мала бути. Спочатку я не хотіла вводити оці всі сімейні таємниці, все мало бути більше зосереджено на любовному трикутнику, грошах і т.д. Якби я зробила так, як планувала спочатку, книга вийшла б вдвічі об’ємнішою і повною зайвої метушні. Але мій принцип – залишати лише головне, не люблю марних діалогів про насущне і розлогих описів другорядних подій (щоправда, місцями грішу з надмірним розжовуванням емоцій героїв, але надалі постараюся з цим боротися)).

Насправді "Сто мільйонів..." на початок написання була найсвіжішою ідеєю в моєму нотатнику і, якби не конкурс "Кохання не купити", чекала б свого часу як мінімум до весни. Заради неї я відклала написання іншої історії, яка дуже хотіла розказатися і напевне розкажеться, але тепер вже трішки пізніше. У всякому разі, я рада, що таки написала про Марту й Адріяна зараз.

4. Кінцівка. Якщо чесно, мені важко відпускати Марту й Адріяна, не зазирнувши у їхнє майбутнє. Але я з самого початку вирішила, що книга матиме такий фінал, і все тут. Потім прослизали думки про епілог і навіть почала над ним думати, але все ж після добрячої порції драми не хочу впадати в іншу крайність і завершувати все до неможливого солодким епілогом. Не в цій історії. Нехай кінцівка буде такою - в міру солодкою і з інтригою, як вони там даді будуть. Однак можливо я не втримаюся, і Адріян з Мартою мимохідь колись мелькнуть в іншій історії… Побачимо)

На цьому хочу сильно-сильно подякувати усім, хто читав, коментував, підтримував зірочками і нагородами! Дякую, що пережили цю історію разом з Мартою і Адріяном, сподіваюся роман подарував вам гарні емоції!

І чекайте анонсу новинки вже у цю неділю, якщо все піде добре! Обіцяю максимально легку (але романтиииичну) історію, щоб відпочити від драми. До нових зустрічей!