Я щаслива і схвильована водночас, адже сьогодні прем`єра моєї чергової новинки! І я дуже хочу, аби ця книга сподобалася вам настільки ж, як її люблю я! Адже вона дуже особлива, драматична, ніжна та емоційна!

Отже, до вашої уваги...

Сяйво обручки

Слр, жіночий роман

Анотація до книги "Сяйво обручки"

У тексті є: кохання не купити, шлюб з розрахунку, небезпека, інтриги, гумор, кохання, драма, вагітна героїня, зведені у підлітковому віці брат та сестра, протистояння характерів... Буде цікаво та дуже емоційно, обіцяю)))

Цитата:

— Настю, ти ще довго? Одну тебе чекаємо, режисер злий, мов чорта з'їв! — показалася на порозі гримерки молоденька асистентка, на ім'я Оксана.

— Йду, Ксюнь. Передай йому так, — всміхнулася я і пошепки промовила до візажистки: — Це він не чорта, а новину про моє ймовірне заміжжя перетравити не може. Як же так? Його ведуча і не його ексклюзив...

Аліса подавила смішок і, довершивши мій образ яскравою помадою, дозволила встати з крісла. Поспіхом вирушила до зали, дорогою взявши в когось з асистентів текст і переглянувши його очима. За два роки натхненної праці на телебаченні я вміла імпровізувати не гірше, ніж працювати за сценарієм.

Сяйво прожекторів на мить засліпило, а за тим десь всередині мене почулося тихе клацання. Я увімкнулася і була готова сяяти.

Дивно, та в житті сором'язлива і тиха дівчинка-відмінниця перед камерами розкривалася, ставала впевненою в собі, сміливою, епатажною і фатальною леді. Я жартувала і сміялася, співпереживала та ставила провокаційні питання, не боячись, який би відомий та серйозний гість не завітав у студію. Та коли світло гасло, а команда «Стоп. Знято» звучала, лід знову обростав мою душу. Недовірлива, вразлива і боязка. Я до всього на світі ставилася серйозно, може й тому часом зловживала сарказмом чи іронією. Це був мій порятунок, мої колючки... Здавалося, Олексій розгадав це, але я помилилася щодо нього. Тепер же доведеться замкнутися сильніше минулого, аби більше нікому не дозволити зробити мені боляче.

***

Легко відштовхнувши від себе Артема, я навіть плакати перехотіла. Різко поглянула йому в очі й випалила:

— Самойлов, тобі то яка справа до моєї дитини?

Він усміхнувся чомусь своєму, після чого пильно поглянув у мої вічі й абсолютно серйозно (я б навіть сказала вкрай серйозно) випалив:

— Така, що я збираюся стати їй батьком.

Все, Настю, психотерапевт не допоможе... В тебе біла гарячка...

Читати книгу

З повагою ваша Юліанна