10 день промокодів і...Фентезі))))

Доброго дня, мої чудові)))) Як пройшло свято Миколая? Отримали подарунки? Можливо сталося щось приємне і це вас потішило?))) 

Сьогодні у нас десятий день, коли триває квест-полювання на промокоди, це означає, що ми наближаємося до кінця цієї незвичної гри))) Але! Подарунки ще не закінчуються))) У мене в запасі ще сюрприз для постійних читачок, які підтримували мене протягом останнього року))) Та поки це таємниця))) 

А зараз  хочу представити вам фольк-історію, що візьме участь в конкурсі "Супергерой поруч" від моєї любої колеги)))

 "Відьма" занурить вас в наше рідне слов'янське фентезі. Буде крапля філософії та поглядів на те, що не все "зло" — лихе, і далеко не все добро — добре. 

Я тепер відьма

Вікторія Задорська

У тексті є: сильна героїня, фольклор, супергерой поруч

Анотація до книги "Я тепер відьма"

Наталка Гоголь – закоренілий скептик і журналіст. Вирушивши на інтерв'ю до баби Килини, дівчина не очікувала, що стара помре в неї на очах, ще й передасть їй свою відьомську силу. Ту ніч журналістка хоче забути, наче страшний сон, але... Зробити це дуже складно, коли починає рости хвіст і всюди ввижаються чорти.
Нечиста сила обрала дівчину відьмою, яка повинна врятувати їх від вимирання. Але допомогти їм складно, адже протистояти доведеться церкві та... Інквізиції. Проте, в Наталки не залишиться вибору. Нечисть закрутить дівчину в небезпечному танку, де буде все: лиса гора, польоти верхи на особистому чорті, древні ритуали та боротьба за добро.

 

 

1Ldo7aNI     - Дорожче снів

( як тільки активували промо, будь ласка напишіть про це під книгою) 

 

УРИВОК:

Невелика кімната знаходилася в абсолютному безладі. Розгардіяш заполонив кожен міліметр простору. Перехняблений стіл, підпертий до стіни, був захаращений книгами, журналами та записниками, аж під стелю. З пузатої дерев’яної шафи вивалювалася брудна білизна. Біля ліжка виднілося відро з нечистотами. А на самому ліжку, вкрита пуховими перинами лежала стара жінка. Виглядала вона кепсько: піт горохом котився по жовтому зморщеному обличчі, гачкуватий ніс, з великими ніздрями, був вкритий висипом, великі пожадливі губи шамкотіли щось малозрозуміле, а кожне око по п’ятаку, дивилося в різні боки.

Я не вигадала нічого кращого, як перелякано кинутися вперед. Чомусь одразу в голові почали виникати всі ті ролики з інтернету, де показували, як правильно надавати першу допомогу людям з серцевим нападом.  

— Що трапилося? Вам погано? — запитала, схилившись над потворною старою.

Жінка нарешті сфокусувала погляд і поглянула на мене. Але зробила це так... Гостро, чіпко, агресивно. В народі про таке кажуть, що в неї «чорне око». Мені аж серце завмерло й дуже захотілося сахнутися і відійти вбік. Але я стрималася, переконуючи себе, що Килина потребувала допомоги, а тому не зовсім контролювала свої дії.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Нажаль не встигла.Вам натхнення))

Стефанія Лін
20.12.2020, 19:26:24

Ярослава Шеверак, Дякую ❤

В тебе якийсь промо грудень вийшов)))

Стефанія Лін
20.12.2020, 19:26:17

Вікторія Задорська, Це точно))) Грудень місяць приємностей)))

Інші блоги
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Правда, яку краще не знати?
Принесла вам анонс майбутніх оновлень. Карти відкриваються... На Мира чекає непроста розмова з батьком. Настав час незручних запитань, відвертих відповідей та одкровень. Та чи всі вони будуть щирими? Чи дізнається Мир
Хелп! Потрібна ваша порада!
Привіт, мої улюблені людини! (с) ❤️ Останнім часом, як ви, мабуть, знаєте, у мене назбиралося чимало коротких історій - про кохання, родинні кризи, смішні життєві ситуації та дива, які трапляються тоді, коли їх зовсім
Відповідь в моїх очах
– Дівчата, не напосідайтесь так на вашого брата – певна, йому ще стане часу про все вам розповісти. Натомість я б хотіла дещо запитати у леді Міларіен… – Можна просто Міла, і без титулів, – чемно промовила темна
✨ А ви пам’ятаєте свою першу велику мрію?
Ту, яка здавалася майже недосяжною. На яку бракувало грошей, досвіду, а іноді й сміливості. Ту, про яку інші казали: «Навіщо тобі це?», а ти все одно вперто думав: «Колись обов’язково». Мрії не завжди здійснюються
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше