Дводенний перехід і судно пришвартувалась в Амстердамі, якшо судити по назвах з навігаційних карт. Місто-карнавал, Північна Венеція, або просто Амстер знаходилось за тридцять кілометрів від причалу. І коли всі швартови закріпили, парадний трап снарядили і навіть дідусь заглушив головний двигун в п’ятницю дванадцятого, десь поміж шістнадцятою тридцять та сімнадцятою задзвонив корабельний мобільник, Сонечко глипнув із приреченим виразом на консоль де він лежав. Так інколи буває, дзвонили з чартера, сказали, що наш вантаж візьме інший кораблик, а нам треба негайно запускатись, зустрічати лоцмана та шифтуватись на інший причал під інший груз. Було видно, як тухне блиск в очах команди, що вже навіть встигла засмердіти надбудову дешевим парфюмом. Маневри затягнулись до першої години ночі, та не буває лиха без добра, субота тринадцяте — офіційний робочий день в порту триває до обіду, а далі привіт Амстер з усіма своїми спокусливими ресторанчиками, кофішопами та жінками на вітринах.