Сюрприз! Заховані промокоди. Цитати.

Дорогі читачі, 

  Дякую, що ви зі мною. Дуже ціную кожного з вас. Сьогодні маю хорошу новину.

Хочу подарувати 2  промокоди на безкоштовне читання хвилюючої історії «Особлива пацієнтка».

Якщо ви ще не знайомі з цією книгою, скажу дещо про неї:

  Це розповідь про вже не юних осіб, в налагодженому житті яких настали несподівані зміни. Він лікар гінеколог, який помагає чужим жінкам бути здоровими і народжувати діток, а сам не має ні дружини, ні маляти. Вона жінка з розбитим серцем, яка мріє про дитину і вірного чоловіка.

  Чи варто пробачати зраду, давати другий шанс? А, якщо, ні, то чи наважуватися на стосунки з зовсім іншою людиною?

  Герої книги спробують знайти для себе відповіді на ці та багато інших запитань, а також побудувати своє життя наново. Ч збудуться мрії цих втомлених сердець?

  Щоб отримати код вам потрібно через кілька хвилин після публікації цього блогу заглянути в безкоштовні розділи моєї новинки «Вогник для холодного». Десь там між першими чотирма частинами захований перший код і між 16 - ю та 18 - ю другий. Поспішіть, бо, хто перший знайде, той і активує.

Прошу написати мені в особистому повідомленні на Фейсбук про те, що ви вже знайшли, щоб я видалила коди з тексту. 

А зараз ще цитата з моєї новинки «Вогник для холодного»:

«Дівчина зняла шапку, розстебнула пуховик. Я мимоволі приглянувся, чи не видно на ній слідів побоїв. Наче, нічого... Бачу, вона хоче щось сказати, але не знає, як. Глянула на мене ніяково, знову почала дивитися на дорогу. Я почав їхати дуже повільно. Потім звернув не туди.

А... Куди ми їдемо? — збентежено поглянула на мене і запитала дівчина. Я посміхнувся їй. Кажу:

Просто катаємося... Ти ж не проти? — на мить затримав погляд на її обличчі. На ньому з’явилася мила посмішка. О, так вже краще...

Ні... — далі мовчить. Перебирає свої пальці, дивиться то на них, то на дорогу. Ми повільно їдемо слабо освітленими вуличками. Тихо. От же ж... Завжди дратувався через невгамовну язикатість дівчат, а зараз, чомусь, так не хочеться тиші. Згадав, як мило Оля гомоніла з нами в кафе сьогодні. Особливо з Рустемом. А зі мною? Не хоче вже?»

Тож ласкаво прошу, дорогі книголюби, до моїх історій. Буду вдячна за підтримку.

   З любов’ю, Лана Іссан