Традиційний блог кожних сто тисяч прочитань. Ось вже й чотириста тисяч. Побачив це число майже випадково. Не сподівався на таке. Але вчора звернув увагу, а там вже чотириста дві. Приємно. Всім удачі. До наступного, я сподіваюсь, традиційного запису.
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ З особливим трепетом ділюся новиною: другу книгу «Тріщини» з циклу «Колонія. Історія Ріки» завершено!✅ ✦ Емоції та подяки ✦ Що я відчуваю? Радість, вдячність
Останніми днями мене буквально накрило однією ідеєю. Знаєте це відчуття, коли сюжет виникає нізвідки, але ти вже не можеш про нього не думати? Почала писати нову історію. Захотілося чогось нашого, фольклорного, з гірким
Сорочка тут, щоб блог не знесли.
— Скажи мені зупинитися... — прохрипів він прямо в мої закривавлені губи, важко дихаючи.
— Не зупиняйся, — видихнула я йому в рот. — Я хочу відчути тебе.
Синдром самозванця, страх осуду чи заздрощів, звичка бути «скромними» й не виділятися... Все це змушує нас зменшувати свій масштаб, аби іншим поруч було «зручно». Але ваша унікальність створена не для того, щоб
Цю фразу я почула від свого друга. Спочатку вона здалася мені просто красивими словами. Але згодом я зрозуміла, наскільки вона правдива. Ми часто страждаємо не через людей, а через власні очікування від них. Чекаємо, що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПрийміть найщиріші вітання! На, мій погляд, це неймовірно...
Круто! Вітаю!!! Успіхів Вам і наснаги!
Вітаю! Я нарешті святкувала 100 000 прочитань)))
Вітаю!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати