Супергерої нашого часу))

Як і обіцяла, хочу розповісти про книги з моєї бібліотеки, що братимуть участь у конкурсі "Супергерой поруч". Взагалі там уже назбиралося книг достатньо для того, щоб порадувати найвибагливіших любителів фентезі, і, - я сподіваюся - буде ще більше. Поки що я хочу написати відгук про ті історії, які я вже встигла почати читати, і які мені сподобалися.

"Одна" Міли Костриці  -  дуже цікава історія про "потраплянку" з іншого світу у світ наш.  Твір належить до жанрів "міське фентезі" та "містика, жахи".

Яра, остання з колись могутнього древнього роду врятувалась від смерті та знайшла нове життя в чужому для неї світі. Але чому вона опинилась саме тут? Яке її призначення? Відповісти на це вона поки не може. Все, що їй залишається - прийняти бій.

Історія динамічна, яскрава, легко читається. Думаю, авторка припасла для читачів ще чимало сюрпризів. Тож підписуйтеся на Мілу та додавайте "Одну" до своїх бібліотек - і ви не пошкодуєте.

"Яра і зоряне намисто" Тоні Калини - ця книга, окрім обов'язкового жанру фентезі, ще віднесена авторкою до підліткової прози. Тож вона чудово підійде для сімейного читання. У Тоні дуже гарна, лірична мова, і самі її твори сповнені оптимізму та віри в кращі людські якості, у те, що добро обов'язково переможе. 

Яра — одна з тих українськомовних дітей у Запоріжжі, що намагаються змінити життя у країні. Вона розуміє мову рослин і звірів, але в іншому Яра — звичайна дівчина.
Одного разу до неї потрапляє намисто богині смерті Марени, яке за повір'ям, несе нещастя.
Але яке саме нещастя воно несе, і чи зможе Ярослава справді змінити життя в Україні?
Прямо зараз вона вирушає на пошуки відповідей і назустріч пригодам.

Запрошуємо до читання цієї захоплюючої історії!

І третя книга, з якою я вже встигла познайомитися - "Вимкнені ліхтарі" Тараса Мельника.

Як завжди, цей автор з перших рядків захоплює читача в полон і тримає в такій напрузі, що відірватися від читання важко)) Книга належить до двох жанрів - міське фентезі та антиутопія.

Катаючись на велосипеді, дванадцятирічний Назар задивився на моторошне обличчя поліцейського і влетів у бетонний стовп на всій швидкості. Після складної операції він почав бачити дивні сни, в яких його переслідували чудовиська з потойбічного світу. Зовсім скоро хлопчик зрозуміє, що всі вони насправді живуть з ним у одному місті та поступово перетворюють землю на безлюдну пустелю. Під час протистояння з жителями ночі йому доведеться витримати вбивство батьків і десять років подорожей, але додому він повернеться супергероєм та учасником древнього ордена, який бореться проти монстрів, рятуючи життя невинним людям. Тільки від нього залежить чи перестануть у проклятому містечку вимикати на ніч вуличні ліхтарі

Вам цікаво? Тоді підписуйтеся на Тараса, в нього ще безліч таких неймовірних та атмосферних історій.

А я, користуючись нагодою, ще хочу повідомити, що сьогодні вийшло продовження мого роману  "Містянка", який я  також планую подати на цей конкурс, коли він набере потрібну кількість знаків. Хоча книга ще тільки розпочата, я дуже рада, що вона сподобалася читачам, завдяки чому цей роман посідає перше місце в рейтингу у жанрі "Міське фентезі" та третє - у "Містиці".

А ось вам невеликий уривочок з нового розділу:

Провівши подруг ( усі троє жили в цьому ж районі, так що далеко йти не довелося), я повернула назад, до свого будинку. Йти було не страшно, бо ще ж не пізно, та й територія добре освітлювалася.  Лише в одному місці робилося трохи не по собі — там маячив корпус недобудованого дитсадочка, який почали споруджувати ще в дев’яності, та щось не склалося — і він так і залишився просто великою бетонною коробкою з темними проваллями вікон. Споруда була оточена дерев’яним парканом і поступово заростала кущами та чагарниками, навіть на даху вже встигли піднятися маленькі деревця. 

Цей “заморожений” будмайданчик полюбляли різні відчайдухи — лазили по  території, навіть нагору піднімалися й малювали на стінах велетенські граффіті. А ще поміж молоді ходили чутки, що ввечері туди ходити небезпечно, бо там збираються наркомани й інші підозрілі типи.

Тому, порівнявшись із парканом, котрий відгороджував похмуру й темну споруду, я прискорила крок, аби швидше опинитися знову серед житлових будинків, де світилися м’яким світлом вікна, і за кожним із них  люди жили своїм простим та затишним життям.

І все одно я була б не я, якби не озирнулася і не поглянула на темний квадрат недобудованого дитсадка. Ой, краще б я того не робила! Бо побачене змусило моє волосся без художнього перебільшення піднятися дибки, а руки й ноги —  покритися сиротами. 

На даху того будинку на фоні повного місяця, що якраз так доречно завис над ним, ніби позуючи для картини чи фото, завмерла велетенська ( як мені здалося  з переляку) фігура людини. Ви скажете — ну й що, подумаєш, виліз хтось на дах, мало придурків земля носить?

Я б теж так вважала, якби не одне “але”... За спиною у темної постаті виразно виднілися величезні розгорнуті крила. Ще мить — і вона змахнула ними, легко відштовхнулася від даху та злетіла у повітря. Немов гігантський кажан, ця істота промайнула в небі і десь поділася.

Та ледве я трохи отямилась і кинулася навтьоки з того проклятого місця, як почула шурхіт велетенських крил прямо над моєю головою. Відразу пригадала, як ми у літньому таборі боялися летючих мишей, бо хтось із дівчат розповів, що вони атакують людей і заплутуються у їхньому волоссі.

Хоча побачене мною створіння було точно не кажаном ( розміри дещо відрізнялися, та й те, що я встигла роздивитися, мало нагадувало представника цього “милого” сімейства), я про всяк випадок пискнула: “Ой, мамо!”, присіла і затулила голову руками...

Запрошую всіх до читання! Попереду ще багато цікавого!

Ну і огляди прочитаного робитиму регулярно. Тому -  до скорої зустрічі))

Ваша М.Д.

 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ярина Мартин
15.11.2020, 14:18:27

Як завжди, чудові рекомендації! Читала усі з перелічених, крім "Зоряного намиста", але і туди також обов'язково доберусь!

Мар'яна Доля
15.11.2020, 14:28:07

Ярина Мартин, Дякую! Буду готувати нові рекомендації))

avatar
Інка Вікторова
15.11.2020, 14:09:14

Успіху всім авторам!))

Мар'яна Доля
15.11.2020, 14:10:09

Інка Вікторова, Щиро дякуємо! :)

avatar
Максим Власвіт
15.11.2020, 12:04:15

Так, хороший конкурс. Є де розігнатись і вигадати щось цікаве та оригінальне.

Показати 4 відповіді
Максим Власвіт
15.11.2020, 13:00:37

Мар'яна Доля, Дякую)

avatar
Тарас Мельник
15.11.2020, 08:46:32

Конкурс вже обіцяє бути неймовірно змістовним!

Показати 4 відповіді
Тарас Мельник
15.11.2020, 09:44:07

Мар'яна Доля, У цьому й суть конкурсів, щоб при належних умовах наповнити жанр якісними творами... ну, я так думаю!

Інші блоги
Я потихеньку намагаюся повернутися ❤️
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
Анонс! Син Колишнього!
Син Колишнього Мені сорок два. Йому — двадцять. А його батько — чоловік, якого я колись кохала і який двадцять три роки тому мене зрадив. Я давно перестала бути тією дівчиною, яка вірить красивим словам. Тепер
Моя перша авторська річниця! ✍️♥️
Всім привіт! ⁠♡⁠‿⁠♡ Сьогодні рівно рік, як я стала авторкою на Букнет! ✍️ Саме цього дня рік тому на платформі з'явилися два перші розділи моєї книги «Його залежність». І я досі пам'ятаю те
Перший блог
Привіт! Мене звати Дана, я початкова письменниця. Мені десять років, та книги я почала писати не так давно (пів року тому).У мене є дві дописані книги та одна, яку я тільки починаю писати. Моя мрія щоб про мої книги дізналося
Знижки на гарячих чоловіків та норовливих дівчат)
Привіт, мої любі Спокусники! Сьогодні діють смачні знижки на гарячих чоловіків та їхніх… зовсім не леді) ✨"Ковбой для леді" 20% — Підглядаєш, Леді? Його голос — низький, трохи хрипкий. Я
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше