Що робити, коли знаходиш на своєму диктофоні інтерв'ю, яких не брала, а потім редактор за них ще й хвалить?

Про це у наступній з "Безіменних історій" - "Шрами". 

Цитата:

- Третина нещасть – від вроди, а наступна третина від чого? – співачку перебив інший голос.

Я знову поперхнулася, бо голос був моїм.

- За ствердженням мами, від розуму. Бачили б ви, як вона забирала у мене книги в дитинстві. Як відмовляла здобувати вищу освіту. Як переконувала зайнятися діяльністю, для якої не потрібно багато думати. Я вирішила її наслідувати – теж присвятила себе опері. Принаймні, мій талант мама не вбивала. Вона казала, що талант – це єдине, що потрібно мати у житті. Самого таланту цілком достатньо.

 

"Шрами"

Запрошую!