Доброго ранку, любі друзі!

Недільного вечора захопилася книгою Наталії Ковган «Моє солодке життя».

https://booknet.com/uk/book/mo-solodke-zhittya-b250764

Скажу, що книга цікава, бо проковтнула її за вечір. Непогана мова. Цікаві діалоги. Присутній як гумор, так і переживання, а місцями навіть злість та роздратування вчинками героїв. По емоціях авторка гарненько пройшлася, скажемо так. 

Герої не вигадані, а ніби списані з життя. Цікаво спостерігати за Тимуром, який від початку був таким собі самовпевненим чоловіком, для якого закохатися це щось з світу фентезі, можливо через попередні, невдалі стосунки. Місцями навіть грубуватим хамом здався. Та протягом книги змінювався. Підкупила його пропозиція руки і серця. Сміялася довго. Це й пом’якшило моє ставлення до нього. Він здався таким собі звичайним чоловіком, який теж може хвилюватися, який теж щось забуває. Всі ж люди.

Хоча в книзі є ще претенденти на руку головної героїні Марини. Антон зачаровує своєю увагою. Та згодом розумієш, що не все те добре, що гарно виглядає. Бо він людина, яка не тримається ні за що.

Віталій просто закоханий у мистецтво і готовий заради цього на все. Такий собі пристосуванець, який готовий заради мистецтва навіть одружитися з некоханою жінкою. Хоча постає питання, а чи потрібно це Марині?

Авторка розкриває проблему вибору. І справді молодій дівчині важко знайти собі другу половинку. І все, що варто зрозуміти – це, якщо кохаєш, то маєш приймати людину такою, якою вона є. Зі всіма її недоліками, дивацтвами та вчинками. А от чи готовий ти пробачати, то вже питання особисто кожної людини.

Загалом роман справив неабияке враження. Героїня позитивна дівчина, яку можна зустріти на вулиці. Ніжна, тендітна підкорювачка столиці. Хоча занадто добра. І цією добротою користуються інші. Не боїться роботи. Готова бути, навіть, офіціанткою. 

Книга завершена. Рекомендую до читання.