З упертістю, що вже межувала з люттю, я вгризалася лопатою в землю, викопуючи могилу. Яма сягала мені вже по пояс, а клятого ящика все ще навіть не було видно.

І все це я робила не заради видовища. Мені потрібно було переконатися: мертва дружина Освальда справді воскресла, а не якась химерна магія змусила нас усіх прийняти маячню за дійсність.

Я знову вдарила лопатою в землю, відкинула чергову грудку вбік і витерла рукавом піт із чола.

— Тобі допомогти? — почувся зверху чоловічий голос.

Я різко випросталася, важко дихаючи, й стиснула держак лопати так, ніби він був єдиним, що ще тримав мене при тямі.

Ніч стояла густа, мов чорнило. Поміж могил тьмяно світила моя лампа, вихоплюючи з темряви хрести, кам'яні плити й перекошені від часу надгробки.

На краю ями стояв Освальд.

У руках він тримав лопату.

Я кілька секунд просто дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, чи не почала вже бачити привидів сама.

— Освальде… — нарешті видихнула я. — Що ти тут робиш?

— Я не міг просити про таке слуг, — спокійно відповів він. — Тож прийшов викопати могилу своєї дружини. Очевидно, ти мала ту саму мету.

Вирішила трохи подразнити вас уривком з нового розділу і заодно показати візуали до останніх подій в книзі. 

І бонус для вас. Дам дуже промовисту підказку: те, що Ліза воскресла, тісно пов'язане з поверненням до життя самої Іселли. Але як цю справу розплутає Освальд? Він же й гадки не має, що дівчина, у яку він починає закохуватися теж повернулася із того світу.

Чи варто Іселлі зізнатися, хто вона насправді? Чи краще зберегти таємницю, щоб не ризикувати тим, що тільки-но починає зароджуватися між ними?

Як гадаєте: зізнатися Іселлі чи далі берегти секрет від коханого?