Шматочок з нового детективу.

Тарас Мельник "Порожні могили"!

Ротар дивився з витріщеними очима, як напарник провалюється під землю. Тарасов одразу спробував стрибнути до нього, але не відчув опори для стрибка. За долю секунди тільки рухи стирчали з дірки в землі і прозвучав крик, який здорово нагадував дівчачий. Ротар впустив з рук пістолет з ліхтарем, поспішаючи врятувати кращого друга. Йому здалося, наче Тарасов провалюється в якусь чорну діру, котра здатна відібрати життя. Ротар дістався до рук напарника і вчасно схопився за них – ще чотири-шість секунд і земля би швидко посунулася разом з вагою поліцейського.

- Не відпускай мене! – закричав з могили Тарасов.

- Я тримаю, брате! – підбадьорював його Ротар.

Петро майже витягнув друга, коли відчув удар у спину й полетів назустріч переляканому Василю. Вони обидва навалилися всією вагою на гілки з листям і переламали маскування, котре трупоїд зробив над ямою, чи могилою, яку розкопав у вільний час. Патрульні звалилися донизу, руками тримаючись один за одного. Зверху падало мокре листя та сипалася земля, а внизу відчувалася на дотик накопичена вода, однак це їх зовсім не турбувало. Вони помітили, як навколо могили обійшов високий чоловік у чорному і за мить кинув їм ліхтарик та пістолет Петра, котрі той загубив, рятуючи друга.

- Викликай підмогу! – спромігся через три хвилини вимовити Тарасов.

- Васю! – відповів йому Ротар.

- Ти не почув, чи загубив телефон?

- Та ні!

- То що таке?

- Мені здається, я розтрощив якийсь череп…