Мені подобаються фільми про пожежників, моряків та інших нібито звичайних професій. Я вважаю, що подавати звичайні будні, як щось неймовірно цікаве та незвідане - перша майстерність автора. Хто повірить в незвідані світи, якщо вони подаються, як місце, для втечі, а не місце для життя?

А ще я заходжу, відверто кажучи, не в свій жанр любовних романів. В мене на них відраза з дитинства. Там надто простий сюжет. Він зустрів її. І певна річ вона йому сподобалась. Зітхання. Ахання. Посварились. Помирились. Хепіенд.

Але конкурс....

Від роботи дохнуть коні....

З першого погляду роман Кар`єристи може навіть комусь здатися нудним. Там в центрі уваги аналітичний відділ компанії, що супроводжує інші компанії в сфері продажів. Там не просто гроші, а великі гроші в кожному контракті, за математичну достовірність якого періодично ламатимуться списи у творі.

Герої працють в умовах гіперконкуренції. Коли, для просування по службовій сходинці, мало бути кращим. Треба бути кращим з кращих. І те не факт, що тебе помітять. А якщо і помітять, то не факт, що радий будеш.

Певна річ, великий, конкурентний колектив не любить особливих людей. В суспільстві взагалі краще часом не виділятись. А в конкурентному середовищі - це пряма дорога до інтриг. Хтось щось побачив. Щось зрозумів. Розказав.... і далі, пішло-поїхало.

Ще цікавіше стає, коли амбітний та раціональний чоловік зустрічає талановиту жінку. Вони рівні, але в різних категоріях... Здогадуєтсь, які це матиме наслідки?

Чоловік апріорі має бути першим, тому що він чоловік. Жінка апріорі має бути дурнішою від нього.

Та віднедавна щось пішло не так.... І шовінізм на роботі вартий окремої теми.

Що ти зробиш, щоб бути першим?

Моя історія все ж більше про амбіції...

В самому бажанні бути першим, немає нічого поганого. Я б тут би не сиділа, і не писала б блог, коли не вважала, що моя історія чогось та варта, навіть в умовах конкуренції конкурсу, для прикладу.

Амбіції часто нами керують. Хтось хоче найкращу дівчину. Хтось машину. А хтось хоче визнання його праці.... і то практично кожен із нас.

Та в умовах офісного планктону - там всі статисти. І для того, щоб довести, що ти - кращий варто довести, що хтось гірший. А вже ти, на його фоні, так і бути, найкращий.

 Наслідки не прораховує ніхто...