Я люблю свою роботу... Або робочі будні, як фон

Мені подобаються фільми про пожежників, моряків та інших нібито звичайних професій. Я вважаю, що подавати звичайні будні, як щось неймовірно цікаве та незвідане - перша майстерність автора. Хто повірить в незвідані світи, якщо вони подаються, як місце, для втечі, а не місце для життя?

А ще я заходжу, відверто кажучи, не в свій жанр любовних романів. В мене на них відраза з дитинства. Там надто простий сюжет. Він зустрів її. І певна річ вона йому сподобалась. Зітхання. Ахання. Посварились. Помирились. Хепіенд.

Але конкурс....

Від роботи дохнуть коні....

З першого погляду роман Кар`єристи може навіть комусь здатися нудним. Там в центрі уваги аналітичний відділ компанії, що супроводжує інші компанії в сфері продажів. Там не просто гроші, а великі гроші в кожному контракті, за математичну достовірність якого періодично ламатимуться списи у творі.

Герої працють в умовах гіперконкуренції. Коли, для просування по службовій сходинці, мало бути кращим. Треба бути кращим з кращих. І те не факт, що тебе помітять. А якщо і помітять, то не факт, що радий будеш.

Певна річ, великий, конкурентний колектив не любить особливих людей. В суспільстві взагалі краще часом не виділятись. А в конкурентному середовищі - це пряма дорога до інтриг. Хтось щось побачив. Щось зрозумів. Розказав.... і далі, пішло-поїхало.

Ще цікавіше стає, коли амбітний та раціональний чоловік зустрічає талановиту жінку. Вони рівні, але в різних категоріях... Здогадуєтсь, які це матиме наслідки?

Чоловік апріорі має бути першим, тому що він чоловік. Жінка апріорі має бути дурнішою від нього.

Та віднедавна щось пішло не так.... І шовінізм на роботі вартий окремої теми.

Що ти зробиш, щоб бути першим?

Моя історія все ж більше про амбіції...

В самому бажанні бути першим, немає нічого поганого. Я б тут би не сиділа, і не писала б блог, коли не вважала, що моя історія чогось та варта, навіть в умовах конкуренції конкурсу, для прикладу.

Амбіції часто нами керують. Хтось хоче найкращу дівчину. Хтось машину. А хтось хоче визнання його праці.... і то практично кожен із нас.

Та в умовах офісного планктону - там всі статисти. І для того, щоб довести, що ти - кращий варто довести, що хтось гірший. А вже ти, на його фоні, так і бути, найкращий.

 Наслідки не прораховує ніхто...

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
оновлення..❣❣❣
Новий розділ книги "Дихати(не)тобою" вже на сайті.✨✨✨ Контакт закордоном чи кохання? Емілія була готова до важкої розмови, але точно не дозустрічі з його колишньою. ​— Оу, Максе? Яка зустріч! Не думала побачити
Твір, що не знайде свого читача
Хотіла б поділитися своїми думками з приводу того, що я отримала багато фідбеку від інших талановитих авторів на свій перший твір, але зараз пишу кардинально протилежний. Такий, котрий можливо не буде цікавий жодному читачу
ВІдпустка
Вітаю усіх читачів та колег із завершенням публікації ПЕРШОЇ частини твору «Чорний Хрест»! За цей час ми встигли добре ознайомитися зі світом, у який прийшов Філіп після закінчення свого Ритму. На цій, на перший погляд,
Флешмоб " Мелодія кохання"
Всім привіт! На цьому тижні стартував наш по літньому теплий та мелодійний флешмоб " Мелодія кохання". В флешмобі вже звучать такі чудові та різні історії від гарних авторок: 1.06 Марія Залевська "Водійка
Бонусний розділ❤️хто сказав, що я буду покірною?
Привіт, мої любі Спокусники! Бонусний розділ вже на сайті Я вільна жінка! Проте я знала, що сьогодні підпишу документи й нікуди від цього не дінуся. Але хто сказав, що я буду покірною нареченою? «Скандальна угода
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше