Дуже тепла історія – Перевірено Щегловою

Всім привіт! У мене ще одна рекомендація. Сьогодні, як видно з назви блогу, йтиметься про неймовірно теплу історію від Ярини Король, що називається «Жасминові ночі».

Вже сама обкладинка вказує на те, що героями в історії виступають діти, зокрема йдеться про підлітків. Вище фото, бачите, яка вона кумедна? Це справді історія, що полонить серце, героїня захоплює з першої сторінки своєю щирістю та справжністю. Всі почуття, думки, цілеспрямованість, впертість дівчини показані настільки правдиво, ніжно, реалістично, смішно… коротше можна довго перераховувати, але це дійсно так і не викликає жодного сумніву, що викладалася авторка на всі сто, що писала з любов’ю до дітей. Вийшло яскраво.

Але, попри все, не можу не зазначити, що книга водночас і трохи скандальна. Тобто нічого такого не думайте, скандалів з нею не було, хоча хтозна, як там буде, якщо її, скажімо, видадуть? Але було жваве обговорення, що, в решті, породило понад пів тищі коментарів.

Певно це все ж вказує, що книга торкнула, чи не так? Аби не виглядати геть голослівно, але водночас і не зробити відвертого спойлеру, додам, що йдеться про різницю у віці. Але авторка жодним чином не перетнула межі, залишилась вірною собі, від чого історія вийшла дууууже теплою та чутливою, підлітковою. Місцями торкало до сліз.

Тут про дружбу, про перше кохання, про вірність, про смаколики, (слинявчики готуйте, якщо що), про українські традиції, про вибір життєвого шляху, про впевненість у тому, чого хочеш досягти та добитися. Історія соціально значуща і правильна, але…

Так тут є одне велике АЛЕ, принаймні для мене. Навіть завершивши читання, я не впевнена, чи можу сказати, що історія ця для підлітків. З одного боку, мені хочеться сказати: так, однозначно, адже стільки всього саме для них! А з іншого, от дивлюся я на свою чотирнадцятирічну доньку (а це вік героїні у творі), і боюся таке сказати. А раптом вона і собі щось вигадає, начитавшись такого? І я розумію, що від всього у житті малих не відгородиш, вони мусять вчитися приймати рішення і все таке, але, але, але…

Тобто, розумієте, дуже суперечливі відчуття і це ж добре, чи не так? І, напевно, то все стосується більше моїх власних страхів. Але в історії Ярини, ще раз наголошу, все залишилось у рамках. Та хтозна, як буває в реальності…

Виснуючи, кажу – історія шикарна, але геть не типова!

#перевіреноЩегловою. Раджу. 

ПиСи: Яринко, куди Кота поділа, чому про нього ані слова в останніх главах? Тут грізний смайлик з суворою рудою котячою мордою? )))))