Це має бути... моторошно...

HELLO, дівчата і хлоп'ята!

Як ви усі знаєте, до нас в Україну уже наближається свято шабашу, пекельного гумору та страхітливих костюмів - Хелловін, історія якого бере свій початок ще з часів панування кельтських племен. Попереджаю: виходити на вулицю - може бути небезпечно... гарбуз дадуть та ще й свічку вставлять...

 А взагалі, десь я таке читала, що це святкування дає можливість всім показати, хто ти є насправді в глибині душі. Саме ось так і можна охарактеризувати героїню моєї нової розповіді, у якій присутня атмосфера Хелловіну та містичні події. 

Ельвіра - високомірна, егоїстична і горда красуня, яка думає, що світ обертається лише навколо неї, і вже горе тому, хто якимось чином насмілиться перейти їй дорогу. Вона аж занадто смілива,  і любить кидати виклик оточуючим. Основна її проблема полягає у тому, що дівчина не займає першість серед групи однолітків у своєму навчальному закладі, і це її дуже гнітить.

Вона веселої вдачі, любить розвивати різні божевільні ідеї, має повагу у колективі, але все ж вона не перша... Вечірка у переддень Усіх Святих, на яку вона запросила мало чи не весь універ - це і був такий собі спосіб протесту, виклик суспільству, і захід мав пройти на найвищому рівні, адже як дівчина запевняла сама - їй нічого не страшно...

Та це має бути... моторошно...

Адже у цю пору, коли за віруваннями предків уся нечисть виходить назовні і межа нашого світу із потойбіччям найбільш тонка, може статися все, що завгодно. Привиди та містичні речі, про які часто пишуть у літературних творах - це геть не вигадка, і Елі доведеться у цьому переконатись.

Вона вважає, що найбільшу небезпеку для світу і самих себе несе саме людина, її злоба, гординя, гнів та бажанея завжди мати більше, ніж у неї є. Та що, якщо надприродні сили теж не дрімають?

Спочатку їй випадає зустріч із дивною ворожкою, яка напророкувала їй страшні речі, а ось сьогодні у новому розділі у розпалі костюмованого дійства Еля зіткнеться із незрозумілим незнайомцем, сутність якого не дасть їй спокою. Представляю вам невеличкий уривочок із книги "Привиди Хелловіну":

"Тепер я мала змогу роздивитись його ближче.

Усе обличчя прикривала огрядна маска з декораціями та вирізами для очей і рота (здавалось, вона одна у його наряді мала світлий колір), комір сорочки, що де-не-де виглядала з-під довгих полів піджака, був розстебнутий, гудзики кругленької форми хаотично розміщувались по краю тканини, і здається, одного або двох бракувало.

Блін, от же ж розчарування!

Через цю маску (ні, ну мало йому капелюха було) я точно не взнаю, хто він. А він мене щось дуже сильно зацікавив...

- Красуне, може ти зіграєш зі мною? - його рівномірний та трішки хриплуватий неголосний тон враз звернувся до мене. 

- Чому б і ні? - навіть без роздумів погодилась одразу, всідаючись на нагріте місце Олега. Упс, я ж геть не володію тактикою гри у шахи (ну було колись, що тато показував, та мені тоді це здалось геть нецікавим)...

Та це повинно мене зупинити!

- Тільки цей... давай на бажання... - якось соромливо поставила свою умову, роздивляючись, як невідомий мені партнер спритно розставляє шахові фігури на дошці. - Якщо я виграю цю партію, то ти скинеш маску.

- Як буде завгодно! - через секунду промовив він, подарувавши мені якийсь такий незрозумілий погляд. У цих скляних очах було щось таке, що мало мене відлякати і змушувати тікати подалі, та ось мною вже заволодів азарт.

- У випадку, якщо переможу я, то ти віддашся мені! - холодно, і таким наче замогильним голосом прозвучала його умова.

- Окей! - стиснула я його долоню у чорній шкіряній рукавиці у знак згоди, навіть не увімкнувши свої просякнуті наскрізь коктейлем мізки.

Ох, якби ж я могла знати, що буде далі... Якби ж могла відмотати цей ідіотський момент назад..."

Свіженький розділ можна уже читати на сайті))) Обіцяю, має бути все загадково, у дусі містики та моторошно... А, і не забуваємо, любі читачі про підтримку - мені завжди важливо та приємно знати думки аудиторії) Сподіваюсь на розуміння)

Хелловін наближається... А ти  вже купив сокиру до свята?..