Мої хороші,
сьогодні у нас знову незвичайна відео-візуалізація.
Колись я випадково натрапила в мережі на це відео. Воно мене неймовірно зворушило. Навіть не знаю чому. Переглядала його кілька разів. Маленька сива жінка грає на піаніно. Грає так, що тебе мимоволі заворожує. Глибина. Для неї сенс життя — музика, а сенс музики — життя. Для неї більше нічого не існує. Ця вулична піаністка і стала прообразом Маріабелли.

Хто читає мою веселу романтичну історію, вже знає про що мова, а хто не читає і не знає, приєднуйтесь:

Дублерка нареченої, або Сюрприз для Лорда

...Вона підійшла до клавесину. Така маленька і тендітна, що Тоні на мить здалося: вона ні за що не впорається з цим величним інструментом. Але відчуття зникло, щойно її руки лягли на клавіші.

Простір повільно заповнювався звуками. Вони були важкими, як перші краплі на початку зливи, вони були легкими, як мряка грибного дощу. Спершу це були просто звуки, але потім вони почали зливатися в щось невловиме: світло, сенс, гармонію. Всього було так багато, але хотілося ще більше. Тоня вдихнула на повні груди насичене музикою повітря, щоб дізнати його смак і аромат, відчути вібрацію зсередини. Це було щось трепетно ​​справжнє. Здавалося, саме життя зривалося з клавіш. Струменіло з-під спотворених артритом пальців...

P. S. У нас проходить весела вікторина з призами. Ось тут.

Легкого початку робочого тижня!:)