Карти. Гроші. Флеш Рояль

Любі читачі Букнету!

Хочу привітати всіх вас і запросити на мою сторінку, а для цього трохи розповім про себе. Я автор романів про любов Тала Тоцка. Це мій псевдонім, я взяла його на честь свого прадіда з Хмельниччини, ієрея Володимира Тоцкого, і маю надію, що я його не підведу))) Мешкаю я у місті Дніпро, у цьому місті, власне, і розгортаються події, про які я хочу вам розповісти.

Чи могла я коли-небудь припустити, що стану автором любовних романів? Чесно? Ніколи в житті. І подумати не могла. Не те, щоб я їх не любила і не читала. Читала. Багато. І любила. «Звіяні вітром», «Ті, що співають у терні», «Корольок - пташка співоча», «Джен Ейр» тощо, це без Франсуази Саган, там цілий список. Але все ж «450 градусів за Фаренгейтом» і Сага про Форкосиганів завжди стояли попереду, тому любовні романи для мене були як розвага.

На літературний портал я, як і багато авторів, вперше потрапила в якості читача. Для мене самвидав взагалі з'явився приголомшливим відкриттям, я й гадки не мала про те, яка тут вирує насичене життя. А потім побачила оголошення про конкурс «Службовий роман», і в голові сплив відповідний сюжет.

Насправді, вони там бродили натовпами, просто я не здогадувалася, що це сюжети до майбутніх книг, так, бродять собі і бродять, нікому не заважають. Автори знають, як це буває - одні міцно вгризаються і з комфортом розташовуються в очікуванні своєї черги, інші туманними примарами періодично виникають і з німим докором волають до авторської совісті ...

Сюжет «Рояля» не стогнав і не волав, просто я зрозуміла, що він буде першим. І назва з'явилася відразу — «Флеш Рояль». Хто грав в покер, знає, а хто не грав — розповідаю: у процесі гри у гравців на руках має бути по п'ять карт, і виграє той, чия комбінація вище. Найменша — пара двійок, найвища — від десятки до туза однієї масті, або як його ще називають, флеш рояль. Комбінація досить рідкісна і дуже високооплачувана, принаймні, за два з гаком роки роботи в казино в моєму місті ніхто не «зловив» рояль, його виплата цілком може розорити власників.

В першу чергу «Флеш Рояль» є частково автобіографічним романом. Любовна лінія там вигадана від початку до кінця, але все інше — так, як і було в житті, тому «Рояль» писався, як пісня ллється, легко і невимушено. Звичайно, оскільки події, описані в книзі, відбувалися в кінці 90-х-початку 2000-х, назвати його сучасним можна з деякою натяжкою, а, з іншого боку, і на історичний він явно не тягне.

Отже, головні герої — хороша дівчинка Дінка, студентка-другокурсниця з довжелезними ногами і неслухняним волоссям, через яке на неї й звернув увагу Горець, міський кримінальний авторитет і частковий власник казино:

І «поганий хлопчик» Максим Домін, той самий Горець:

Ну а Тимуром, хлопчиком з порядної сім'ї з голлівудською зовнішністю, міг бути тільки він:

Перша обкладинка мала три кольорові рішення. Згодом я її змінила, але на той момент я просто не уявляла собі іншого Максима Доміна, голови міського бандитського угруповання, того самого «безсмертного» Горця.

Я не збиралась писати виключно любовний роман, мені завжди подобалося, коли любов між головними героями йде по книзі червоною лінією крізь низку певних подій, але занадто занурюватись в життя бандитів «лихих дев'яностих» особливого бажання теж не було. Тому я писала просто історію двох закоханих молодих людей, нехай Макс на дев'ять років старший за Дінку, але він теж виявився досить молодий для тієї ролі, яку вибрали для нього київські «куратори». Йому довелося досить своєрідно боротися за своє життя і за життя коханої дівчини.

Книга починається з весілля, де наречена — Дінка, а ось хто наречений — чи Максим (Горець), її справжня любов, чи Тимур (Тамерлан), любов, яка не склалася — стане відомо далеко за середину роману. Маємо класичний любовний трикутник, повний палаючих ревнощів, болю, і в той же час весь пронизаний справжнім, жертовним коханням.

Зовсім не хотілося пірнати в властивий тому часу треш, оскільки саме мене це не торкнулося, а я стараюсь описувати те, що знаю не з чуток. Або ж мені траплялися культурні і виховані бандити, не можу знати))). Але в моєму романі найбільше саме любові, її зародження і розвитку, а потім вже трохи перестрілок, трохи бандитських «розкладів», кровищі теж небагато, так що любителям жахливих кримінальних романів точно не сюди.

Зате мені вдалося те, що я хотіла розкрити в романі. Як формувалася майбутня «еліта» держави, як кримінальний капітал перетік в більш легальні ніші і послужив тим самим первинним капіталом, що дав старт великому бізнесу. Адже так воно і було, хто з ватажків першим «ліг» під силовиків, той донині живе і процвітає на відміну від своїх давно спочилих побратимів.

До речі, дуже показово, що під час написання роману до мене в магазин зайшов мій давній покупець, який, як раптом з'ясувалося, виявився підполковником УБОЗу (управління по боротьбі з організованою злочинністю) у відставці, ми проговорили години дві, він істотно допоміг у написанні роману і дав кілька корисних порад.

Описані події відбуваються в місті Дніпропетровськ (зараз Дніпро), часто згадувана столиця — Київ, відстань між містами 450 км, якраз цілком реально їх подолати за 3-4 години, якщо "притопити". Епізоди з Шагаловим, власником іноземного казино, що програвся до останнього долара і на радощах подарував майбутньому авторові чудовий букет троянд — це той самий випадок з життя, якими напхана книга.

Що стосується любовної лінії... Ну звичайно ж, в житті вона була! Правда, розвивалася як годиться, без усіляких фантастичних поворотів, так що описувати її було б зовсім не цікаво. Зате проживати хвилююче! Сцени з танцями і віджиманням на спині зовсім не породження буйної фантазії автора, а все те ж життя, яке підкидає сценки посильніш вигаданих)))

Мабуть, я вже надоїла своїми спогадами, тож тисніть на обкладинку і ласкаво прошу до цікавої, пронизливої історії кохання і зовсім трішечки, нашої країни! Я щаслива, що збулась моя мрія, і я можу запропонувати одну з моїх улюблених книг в авторському перекладі на рідній мові))

Запрошую також підписатися на мою сторінку, щоб відсліжувати нові книги, які я теж хочу згодом тут викласти. Ваша ТТ (Тала Тоцка)