Любі мої,
хто читає мою веселу романтичну історію, вже знає про що мова, а хто не читає і не знає, приєднуйтесь:
Дублерка нареченої, або Сюрприз для Лорда
Сьогодні у нас незвичайна візуалізація — візцалізація-дослід!!!:) Як здивувати авторитетне журі конкурсу наречених? Легко, якщо ти потраплянка-хімік. Ось який експеримент показала Тоня. Змусила пісок і цукор ожити.

...Видовищним експеримент робить подача — любив казати професор Пижик Еммануїл Карлович, який вів на першому курсі лабораторний практикум. А значить, Антоніні потрібно провести всі маніпуляції з чарівністю Девіда Коперфільда.

— Мені потрібен доброволець, — сказала вона як справжній фокусник. Веремій одразу ж зіскочив з лави, де в оточенні дам спостерігав за ходом змагання. — Неупереджений, — зупинила моряка Тоня.

— Згодиться ваш покірний слуга? — зголосився церемоніймейстер.

Антоніна вдячно кивнула.

— Тут у мене звичайний цукор, — вона подала йому миску, щоб він міг переконатися.

Той спробував щіпку:

— Що ж, дійсно цукор, — підтвердив авторитетно і продефілював з посудиною повз членів журі, пропонуючи кожному бажаючому скуштувати. Пробували всі. Тоня подумки привітала себе — значить, шоу заінтригувало.

— Тут сода, — продемонструвала вона другу миску.

Вірджіль, не моргнувши оком, зняв пробу і з соди, і пустив посудину по колу.

— Тут спирт, — вказала Антоніна на пляшку.

Церемоніймейстер взяв посудину в руки, збовтав і зібрався вже дегустувати.

— Вірджілю, — зупинив його Максиміліан. — Я думаю, спирт можна визначити і за запахом.

— Це він, — кивнув той і знову надав всім охочим можливість переконатися.

— А це звичайний пісок, — Тоня висипала гіркою на столик для експериментів вміст паперового конверта.

Пісок Вірджіль куштувати не став, але уважно вивчив на долоні жменьку.

Тепер, коли всі переконалися, що компоненти взяті абсолютно звичайні — жодного забороненого зілля, пора було переходити до дійства. Гірку піску Тоня просочила спиртом. Трохи прим'яла вершину, насипала на неї перемішані цукор і соду, і підпалила. Перші кілька секунд не відбувалося нічого цікавого, але потім прямо з середини гірки почала рости вгору попелясто-чорна змія. Вона звивалася і шипіла, наче справжня. І з кожною секундою збільшувалася в розмірах все швидше і швидше. Одна з членів журі зойкнула, забувши про солідність, чим додала драматизму і видовищності.

Веремій теж допоміг підігріти обстановку:

— Овва, ахтерштевень мене забирай, та це ж майже точна копія сірої семиметрової анаконди з Південно-Східних островів, яка вбиває жертву, випльовуючи отруту на три метри...