Флешмоб "Чому я особливий автор"
Чому я особливий автор
«Добра душа» Сергій Волошин передав мені роль жертви у флешмобі «Чому я особливий автор». Не впевнена, що така жертва влавштує хоч якогось дрібного духа, але роль незвична, то ж спробую. На крайній випадок мурахи зїдять - що теж корисно для природи:)
Почитала перелік досягнень попередніх учасників і зрозуміла, що мої досягнення, то така собі зграйка дрібних комашок в компанії з цвіркуном, що іноді подає голос з «грець його зна якої шпарини». Тобто творчість моя на любителя, бо роздивлятись уважно цих представників живого світу мало хто полюбляє, а якщо вони активні, то ще й прибити стараються, аби не відволікала від серйозних справ. І то цілком логічно, бо мало кому цікаво, які там за крильця у золотоочки, коли поряд павич гуляє.
Але раптом хтось не лякається такої комахоподібної компанії, можу сказати наступне.
- Під моїми творами коментарів не багато, але іноді вони просто чудові. З розгорнутим аналізом твору, цитатами та доречними зауваженнями. Мабуть до мене заходять в більшості добрі і уважні читачі.
- Полюбляю логічність сюжету, образність і максимальну достовірність. Наскільки то притаманне моїм творам, те ще питання, та я стараюся. Іноді щоправда такі вподобання заважають мені насолоджуватись творами інших авторів, де «роялі в кущах» погано замасковані. Мій внутрішній критик наполегливо вимагає чи то пояснення буяння кушів серед якоїсь сахари, чи то обґрунтування, як той «рояль» може грати під триденною зливою. Отож доводиться бити того критика по рукам та ганяти від клавіатури віником, бо після кількох відповідей авторів "то спрощено, аби читач зрозумів" таки попетрала, що мої зауваженні мало кому потрібні.
- Полюбляю гумор, щоправда іноді він в моїх творах самовільно трансформується у сатиру чи іронію.
- Іноді мої твори виграють щось скромненьке, як от розповідь «Дзеркало».
- Судячи з коментарів читачів, деякі мої книги досить оптимістичні і підіймають настрій. Щиро сподіваюсь що то так.
- Твір «Донька Азраі» було перекладено польським письменником Jacek Izworski на польську мову, про що мені повідомили вже на завершальній стадії. Зараз він працює над перекладом другої частини, яку мені довелось заради нього перекласти на російську мову, бо пан поляк українською не володіє. Скажу вам читати власний твір нехай і близькою, але мовою, яку не вчив, то досить весело.
- Я сама малюю більшість обкладинок до своїх творів. Іноді з роботи аквареллю власне і вимальовується «душа» твору, як було, наприклад, з «Бурштиновою ящіркою».
Мабуть це весь мій скромний набір особливостей.
Естафету передаю Шаргай Наталії, книги якої наповнені іронічним гумором та напрочуд цікавими фразеологізмами та Witold Pajgert, Sonia Pajgert, які яскраву містику майстерно загортають у іскристий гумор.Фото "страшного хижака" - Золотоочки:)
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво! Мені так подобається, коли автор сам ілюструє свої роботи. У вас чудово виходить!
Мар'яна Доля, Дякую:) Стараюсь:) Не завжди виходить пензликом намалювати те, що хочу, але ж розумні люди вигадали ще й фотошоп:)))
Ого, на польську.))) вітаю!)))
А золотоочка не таке вже й страшна, як її малюють.) навіть корисна (я пошукала, що то за звір, тепер буду знати): "є активними хижаками і відіграють важливу роль в обмеженні та регуляції чисельності шкідників рослин, таких як попелиці, совки та листоблішки. Існує промислова технологія виробництва ентомофага золотоочки для біологічного захисту рослин."
Оксана Усенко, Навзаєм.)))
Золотоочка. На мій смак, це просто прекрасно.
З огляду на те, що золотоочка є хижаком-каннібалом, Вам не варто нарікати на властиву прискіпливість. В кінці кінців, коментарі до творів це далеко не гірше з того, що Ви могли б зробити з їх авторами...
Сергій Волошин, Не буду вас дуже провокувати, бо ж хто його зна які у вас ознаки хижака:) Може мені вже варто тікати, старанно замітаючи сліди?:)
Оксано, у вас чудові твори! З сенсом і то головне! Дуже добре написано блог.
Лія Щеглова, Дякую!:)
Цікава розповідь з "скромним набором особливостей". Мені дуже імпонує той реалізм, який подається у ваших книгах під досить критичним світоглядом. Кожна книга - це окремий світ. В " Тендітних плечах" - відчувається весь той гіркий присмак 90-х. Але історія не про страждання, хоча поневірянь на долю тендітної жінки випало немало, історія про сильну жінку та її життя, про оптимізм та силу духу. Й ця книга додає сил, віри й надії. А от " Зустріти світанок" - це вже світ фантастики й свято гумору ( й досі згадую, ту архаї, яка гірша за ходячу ядерну бомбу з пультом керування у макаки). Книга " Донька Азраі" - це атмосферний й захопливий світ пригод з яскравими й колоритними героями. З " Бурштинової ящірки", я взагалі почала своє знайомство з автором...а тут й цікаві, самобутні герої(" Я юрист, а не екзорцист" ) й дуже саркастична давня ящірка ( "Може ви курили щось не те, чи поле коноплі поряд горіло") й абсолютна реальність нелегального видобутку бурштину. Але який би жанр в книги не стояв, вони дійсно оптимістичні, розширюють горизонти й піднімають настрій.
Шаграй Наталья, Дякую:)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати